Судова практика
Неврегульованість цивільного процесу не може обмежувати право заявників на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження
15 вересня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 367/2656/20 задовольнив касаційну скаргу заявниці, вказавши, що суди мають керуватися, в першу чергу, завданнями цивільного судочинства.
Особа звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті громадянина України, який помер на окупованій території Республіки Кіпру, а саме – на території невизнаної «Турецької Республіки Північного Кіпру» в північній частині міста Нікосія.
Ухвалою міського суду, залишеною без змін апеляційним судом, відмовлено у відкритті провадження з тих мотивів, що згідно з наданими заявником матеріалами смерть громадянина України настала на території невизнаної «Турецької Республіки Північного Кіпру». Проте ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави.
Читайте також: Суд не може відмовити у відкритті провадження у справі окремого провадження, якщо не з’ясовано між ким існує спір
У касаційній скарзі заявниця наполягала, що судами не враховано, що так звана «Турецька Республіка Північного Кіпру» була засуджена світовим співтовариством і оголошена незаконною. Невизнання цієї території світовим співтовариством та, зокрема, Україною унеможливлює захист громадян України з боку дипломатичних установ України.
Верховний Суд вказав, що Відповідно до частини першої, другої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Читайте також: Для оголошення особи померлою не досить самої лише відсутності відомостей про місце її перебування протягом трьох років
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що ЦПК України не передбачає можливості встановлення судом факту смерті особи на території іноземної держави. Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Читайте також: Незнання про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску спадкоємцем строку прийняття спадщини
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили передчасні висновки про відмову у відкритті провадження у справі, що призвело до порушення норм процесуального права.
Отже, Верховний Суд скасував судові рішення з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (для вирішення питання про відкриття провадження).
Підготував Леонід Лазебний
