Судова практика
Окрема ухвала не потребує додаткових інструментів примусу до виконання
Окремою ухвалою суду встановлюються строки та порядок її виконання, законодавчо закріплено її обов’язковість до виконання та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання, а тому окрема ухвала не потребує додаткових інструментів примусу до виконання, а зобов’язання до виконання такої ухвали не може бути самостійним предметом позову.
19 лютого 2020 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 560/4030/18 за позовом Аграрного товариства з обмеженою відповідальністю «Велес» до голови Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
АТОВ «Велес» просило визнати протиправною бездіяльність Голови Хмельницької ОДА в частині невиконання вимог окремої ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2018 р. у справі № 924/1045/17, а саме – невжиття відповідних організаційно-правових заходів щодо реалізації приписів ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зобов`язати відповідача виконати вимоги вказаної окремої ухвали шляхом вжиття відповідних організаційно-правових заходів та скасувати незаконне розпорядження голови Славутської райдержадміністрації.
Позов обґрунтовано тим, що через згадане незаконнерозпорядження позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на отримання земельної ділянки в користування для розробки родовища корисної копалини, оскільки не міг отримати від ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» нотаріальної згоди на вилучення у останнього частини земельної ділянки, яка, на думку позивача, була передана в постійне користування державному підприємству незаконно. Такі обставини вбачаються і зі змісту не виконаної окремої ухвали Рівненського апеляційного господарського суду.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін апеляційним адміністративним судом, у відкритті провадження відмовлено з посиланням на те, що предметом спірних правовідносин є невиконання окремої ухвали суду, постановленої у порядку господарського судочинства. Судами зазначено, що вирішення питань виконання окремої ухвали покладено на суд, який її постановив. Оскаржувана бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог такої окремої ухвали не є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки виконання вимог окремої ухвали не є виконанням владних управлінських функцій відповідача. При цьому нормами КАС не передбачено можливості оскарження дій особи щодо невиконання окремої ухвали.
Суди дійшли висновку, що цей спір може бути розглянутий у порядку господарського судочинства.
У касаційній скарзі АТОВ «Велес» просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаржник зазначав, зокрема, що спір у цій справі має публічно-правовий характер, оскільки його предметом є невиконання відповідачем своїх владних управлінських функцій, визначених ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема, щодо його обов`язку скасувати розпорядження, яке суперечить вимогам законодавства.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ст. 246 ГПК України за своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі / особам, до компетенції та/або обов’язку яких відноситься усунення виявлених порушень.
Згідно зі ст. 185-6 КУпАП залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду – тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п’ятдесяти н.м.д.г. Отже, законодавчо презюмується як обов’язковість виконання вимог окремої ухвали, так і відповідальність у разі її невиконання.
Аналіз положень КАС України вказує, що закон не передбачає можливості звернення з позовом у порядку адміністративного судочинства із вимогою про зобов’язання суб’єкта владних повноважень виконати приписи окремої ухвали суду.
Захист прав позивача в інший спосіб, як зазначено у ч. 2 ст. 5 КАС України, не може бути реалізований з огляду на те, що у спірних правовідносинах орган державної влади не реалізовує владні управлінські функції щодо позивача, між сторонами у справі не виникли відносини влади і підпорядкування, адже суб’єкт владних повноважень діє або допускає бездіяльність щодо виконання вимог судового рішення, а не у правовідносинах із позивачем.
Так само і норми ГПК України не передбачають можливості звернення до суду в порядку господарського судочинства із позовом про зобов’язання виконати вимоги окремої ухвали суду. Оскільки, як уже було зазначено, самою окремою ухвалою суду встановлено строки та порядок її виконання, законодавчо встановлена її обов’язковість до виконання та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання, то така ухвала не потребує додаткових інструментів примусу до виконання, а зобов’язання до виконання такої ухвали не може бути самостійним предметом позову.
Отже, Велика Палата ВС касаційну скаргу задовольнила тільки в тій частині, що змінила рішення судів у мотивувальній частині, виключивши із них роз`яснення про розгляд цього спору в порядку господарського судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
