Опір представнику правоохоронного органу та насильство щодо нього, які об’єднані єдиним умислом, утворюють одне кримінально каране діяння

9 червня 2026 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати ККС ВС  у справі № 523/16348/24 змінив рішення судів попередніх інстанцій – виключив указівку на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 342 КК.

Обвинувачений внаслідок вчинення ним опору працівникові поліції завдав останньому удар правою ногою в голову, заподіявши йому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. 

Читайте також: Погроза вбивством працівникам правоохоронного органу є закінченим злочином з моменту висловлення особою погрози застосувати гранату щодо них, навіть якщо вони не стали потерпілими

Його було визнано винуватими і засуджено за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. 

У касаційній скарзі прокурор вказував, що дії обвинуваченого охоплювалися об’єктивною стороною складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, і не потребували окремої кваліфікації за ч. 2 ст. 342 КК. 

Колегія суддів ККС ВС вказала, що у разі, коли особа спочатку вчиняє менш суспільно небезпечне діяння, а потім – більш суспільно небезпечне однорідне посягання, і вчинене охоплюється єдиним умислом, вчинене підлягає кваліфікації як одиничне більш суспільно небезпечне кримінальне правопорушення. 

Читайте також: Опір та насильство щодо працівників правоохоронного органу, які не охоплювалися єдиним умислом, мають кваліфікуватися за сукупністю правопорушень

За встановленими в цьому кримінальному провадженні обставинами, опір та насильство, застосовані обвинуваченим до представника правоохоронного органу, були об’єднані єдиним умислом, не були розірвані в часі, тобто його діями одночасно були вчинені різні види посягань на працівників правоохоронного органу, розвиток подій від опору до застосування насильства відбувалися динамічно та практично одночасно. 

Відтак, вчинені обвинуваченим неправомірні дії утворюють одне кримінально каране діяння, передбачене ч. 2 ст. 345 КК, і не потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342 цього Кодексу. 

Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного суду, висловленою в постанові від 11 липня 2019 р. по справі № 688/1521/17.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення 

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути