Для кваліфікації терористичного акту обов’язковою є наявність прямого умислу та спеціальної мети — залякування чи тиску

Кваліфікація терористичного акту: наявність спеціальної мети, зокрема залякування населення, є обов’язковою, а сам злочин є закінченим з моменту вчинення дій — незалежно від її фактичного досягнення

21 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати ККС у справі № 572/1190/15 залишив без задоволення касаційні скарги захисників засуджених на судові рішення про визнання їх винуватими у вчиненні терористичного акту (ч. 2 ст. 258 КК).

Обвинувачені разом із сотнею інших озброєних чоловіків у військовій формі вчинили теракт. Щоб залякати населення та встановити контроль над незаконним видобутком бурштину, вони публічно застосували зброю та побили двох місцевих жителів. Це створило небезпеку для життя людей і порушило громадську безпеку.

Читайте також: Підрив гранат у сільській раді заради впливу на депутатів, що призвело до загибелі людей та заподіяння значної майнової шкоди, є терористичним актом

Суд першої інстанції визнав винуватими і засудив 11 обвинувачених за ч. 2 ст. 258 КК до позбавлення волі з конфіскацією майна.

Апеляційний суд вирок змінив, виключивши з нього конфіскацію.

У касаційних скаргах захисники засуджених стверджували, що суди не довели в діях обвинувачених ознак терористичного акту чи попередньої змови групи осіб до початку вчинення злочину.

Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій та визначив, що ч. 2 ст. 258 КК передбачає відповідальність за повторний терористичний акт, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або якщо він спричинив значну майнову шкоду чи інші тяжкі наслідки. Терористичний акт — це погроза чи застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу для залякування населення, порушення громадської безпеки, провокації конфліктів чи впливу на органи влади.

Читайте також: Тероризм, екстремізм, сепаратизм та проблеми сучасного антитерористичного законодавства

Суд підкреслив, що для кваліфікації за ст. 258 КК обов’язковою є наявність не лише прямого умислу, а й спеціальної мети — у цьому випадку залякування населення та порушення громадської безпеки для встановлення контролю над видобутком бурштину.

Верховний Суд вказав, що злочин є закінченим з моменту вчинення самих дій (застосування зброї, пошкодження авто, погрози), незалежно від того, чи досягли суб’єкти своєї остаточної мети (фактичного взяття під контроль бурштинового промислу). 

Суд наголосив, що якщо особи заздалегідь домовилися про спільне вчинення дій, то кожен несе відповідальність за весь обсяг злочинних дій групи. Домовленість групи може виражатися у формі конклюдентних дій. Навіть якщо окремі засуджені особисто не стріляли, їхня активна присутність у військовій формі та демонстрація сили охоплювалися єдиним умислом співвиконавців.

Оскільки докази у справі прямо або опосередковано, однак у своїй сукупності безсумнівно довели протиправність дій обвинувачених, Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а судові рішення – без змін.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути