Судова практика
Державний виконавець не може самостійно визначати суму стягнення, якщо вона не вказана в рішенні суду чи виконавчому листі
Межі повноважень державного виконавця у виконавчому провадженні: самостійне визначення розрахункових сум, не зазначених у резолютивній частині судового рішення, є неправомірним
9 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у справі № 953/16679/20 частково задовольнив касаційну скаргу боржників на судові рішення, якими відмовлено в задоволенні їхньої скарги на дії державного виконавця.
Заявники вказали, що державний виконавець самостійно та протиправно вказав суми заборгованості в постановах про відкриття проваджень. У судовому рішенні та виконавчих листах цих сум немає.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні скарги, оскільки не виявили порушень в діях державного виконавця, а підстав для повернення стягувачу виконавчих документів не знайшли.
Читайте також: Вимога зобов’язати державного виконавця виконати рішення суду не є належним способом захисту прав стягувача
У касаційній скарзі заявники вказали, що державний виконавець вніс до постанов про відкриття виконавчих проваджень інформацію, яка не зазначена у виконавчих листах, та вийшов за межі своїх повноважень.
Верховний Суд не погодився із судами попередніх інстанцій та окреслив права сторін виконавчого провадження та повноваження державного виконавця, зауваживши, що дії державного виконавця суворо обмежені межами його повноважень, визначеними законом, та буквальним змістом виконавчого листа (ч. 2 ст. 19 Конституції, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Суд зазначив, що резолютивна частина рішення повинна бути вичерпною, чіткою і безумовною та має містити конкретний розмір грошових сум (ч. 5 ст. 265 ЦПК).
Резолютивна частина судового рішення у цій справі та видані на її основі виконавчі листи зобов’язували стягнути заборгованість за фактичний обсяг спожитої енергії без зазначення конкретної суми в гривнях, а додаткового рішення в порядку ст. 270 ЦПК ухвалено не було. Довідка-розрахунок стягувача не є виконавчим документом.
Якщо суд помилково не вказав суми, цей дефект не може бути виправлений виконавцем на стадії примусового виконання, оскільки виконавча служба не наділена такими функціями.
На цій основі Верховний Суд констатував, що державний виконавець не мав права самостійно визначати й зазначати в постановах суми заборгованості на підставі розрахунку стягувача, оскільки резолютивна частина рішення та виконавчі листи цих сум не містили.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень, і дійшли помилкового висновку про правомірність його дій.
Отже, Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
