Повернення військовослужбовця після СЗЧ на службу та видання командиром наказу про поновлення виплат підтверджують добровільність повернення навіть без його письмового клопотання

3 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати ККС у справі № 183/7165/23 частково задовольнив касаційну скаргу захисника на засудження за ч. 5 ст. 407 КК через самовільне залишення військової частини.

Мобілізований військовослужбовець у званні «солдат» самовільно залишив військову частину майже на два місяці.

Суди попередніх інстанцій визнали його винуватим і засудили за ч. 5 ст. 407 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У касаційній скарзі захисник указував про наявність підстав, передбачених ч. 5 ст. 401 КК, для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності.

Читайте також: Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям є повне відшкодування збитків і шкоди, а не лише усунення суспільно небезпечних наслідків

Верховний Суд зауважив, що звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за добровільного волевиявлення особи продовжувати військову службу, що свідчить про готовність виконувати обов’язок і виправити наслідки правопорушення. Оскільки обвинувачений після СЗЧ повернувся на службу, що підтверджено наказом командира військової частини про поновлення виплат і забезпечення, Суд визнав вимогу щодо добровільності виконаною навіть за відсутності письмового клопотання обвинуваченого про звернення до слідчого, прокурора або суду з наміром повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби. Таке волевиявлення було реалізоване шляхом фактичного добровільного повернення до служби та подальшого її проходження.

Ураховуючи, що ні ч. 5 ст. 401 КК, ні ст.ст. 286, 287 КПК не встановлюють конкретної форми для письмової згоди командира на продовження проходження особою військової служби, що є другою умовою для застосування ч. 5 ст. 401 КК, вищезазначений наказ командира військової частини є належним письмовим підтвердженням такої згоди.

Читайте також: Перебування обвинуваченої на службі в ЗСУ унеможливлює здійснення нею постійного догляду за дитиною та виключає можливість її звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 79 КК

Крім того, Верховний Суд констатував: якщо на момент правової оцінки судом певного діяння особи за ч. 5 ст. 401 КК, інші її діяння не одержали в інших кримінальних провадженнях правової оцінки, яка б унеможливлювала застосування приписів цієї статті, суд може вважати таке діяння вчиненим вперше.

У підсумку Верховний Суд урахував наявність передбачених ч. 5 ст. 401 КК умов і підстав для звільнення засудженого від кримінальної відповідальності; частково задовольнив касаційну скаргу; судові рішення скасував, кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК закрив; звільнив військовослужбовця з-під варти.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути