Судова практика
Пряме озвучення пропозиції або безпосереднє вручення блага посадовцю не є обов’язковими для доведення складу пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду
22 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати ККС у справі № 715/3476/23 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, підтвердивши вирок за ч. 1 ст. 369 КК (пропозиція чи обіцянка службовій особі надати неправомірну вигоду).
Засуджений як водій прибув до пункту пропуску з метою перетину державного кордону через систему «Шлях». Оскільки він здійснював поїздку як водій уперше, то розумів, що не зможе належним чином підтвердити мету поїздки. Під час перевірки документів працівниця ДПС виявила в його паспорті купюру номіналом 50 євро. Ці кошти були надані їй як неправомірна вигода за дозвіл на виїзд з України.
Суди визнали засудженого винуватим за ч. 1 ст. 369 КК і призначили штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У касаційній скарзі засуджений та його захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просили скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК через відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення. Вказували, що гроші могли випадково потрапити до пакету з документами.
Верховний Суд вказав, що надання неправомірної вигоди — це її передавання службовій особі, а способи такого передавання на кваліфікацію не впливають.
За своєю суттю об’єктивна сторона вичерпується лише фактом пропозиції, обіцянки надати неправомірну вигоду.
На цій основі Суд констатував, що відсутність прямої словесної пропозиції, обіцянки чи відкритого вручення коштів не виключає складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК.
Читайте також: Провокація злочину
Оцінивши обставини справи з урахуванням стандарту доведення поза розумним сумнівом, Суд підтвердив висновки попередніх інстанцій про умисний характер дій засудженого.
Суд зазначив, що засуджений прибув до пункту пропуску для перетину державного кордону. Розуміючи, що не зможе належним чином підтвердити мету поїздки, він вирішив вплинути на працівника ДПС. Передаючи документи працівниці ДПС у форменому одязі, він безсумнівно усвідомлював її статус. Обізнаність засудженого про перебування грошей у документах підтверджується відеозаписами та показаннями свідків, а належність коштів саме йому він не заперечував.
Суд відхилив довід захисту, що засуджений не просив службову особу діяти у його інтересах, оскільки це не спростовує надання неправомірної вигоди саме за такі дії та не змінює кваліфікацію злочину.
У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
