Участь у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території за відсутності доказів примусу до участі в цих незаконних діях має ознаки колабораційної діяльності

7 травня 2026р Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати ККС ВС у справі № 766/8881/23 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який твердив, що суд безпідставно відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів.

Громадянка України у вересні 2022 р. добровільно взяла участь у проведенні незаконного референдуму щодо входження Херсонської області до складу рф – вела облік громадян України, які брали участь у проведенні референдуму та надавала бюлетені для голосування.

Вироком міського суду її було засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на 10 років, з конфіскацією всього належного їй майна.

Апеляційним судом вирок суду першої інстанції скасовано та постановлено новий вирок в частині призначеного покарання.

Читайте також: Цілком виправданим є позбавлення права займатися освітньою та виховною діяльністю засудженої за колабораційну діяльність, яка під час окупації впроваджувала стандарти освіти держави-агресора

У касаційній скарзі захисник зазначає, що суд не дав оцінки всім доводам апеляційної скарги, хоча й постановив провести часткове судове слідство, проте усупереч ст. 404 КПК не дослідив усіх доказів.

Колегія суддів ККС вказала, що склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК, передбачає широкий діапазон незаконних дій – від зайняття посад, пов’язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, до участі в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території тощо.

Суд першої інстанції на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановив, що обвинувачена, будучи громадянкою України, добровільно погодилася на участь у проведенні незаконного референдуму, отримавши за це гроші від окупаційної влади. 

В суді було доведено, що обвинувачена мала вибір та можливість відмовитися від дій, які є кримінально-караними, однак свідомо працевлаштувалася та працювала на осіб, які підтримували окупаційну владу, отримувала заробітну плату в російських рублях, не вчинила жодної дії для запобігання участі у проведенні незаконного референдуму.

Читайте також: Як колабораційну діяльність слід кваліфікувати дії громадянина України, який зайняв посаду в.о. керівника підприємства в структурі окупаційної адміністрації держави-агресора

З аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків був зроблений обґрунтований висновок про відсутність належних доказів примусу обвинуваченої до участі у проведенні незаконного референдуму.

Отже, в суді беззаперечно встановлено, що обвинувачена добровільно, без будь-якого примусу взяла участь у проведенні незаконного референдуму, за виконану роботу отримала грошові кошти від окупаційної влади, мала можливість відмовитися від протиправних дій, але цього не зробила, про факти застосування будь-якого насильства, тиску, примусу після звільнення території від окупації не повідомляла, тілесних ушкоджень, пригніченого стану свідки в неї не бачили, у зв’язку із чим суди чітко зазначили, що вона мала фізичну можливість не здійснювати протиправні дії, але використала ці події у своїх цілях.

Тому Верховний Суд вирок апеляційного суду залишив без змін, а скаргу захисту – без задоволення.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути