Судова практика
Реальне покарання у виді позбавлення волі, призначене чоловікові, який викрав майно з квартири жителів, що виїхали через бойові дії, не є надміру суворим
4 жовтня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 953/6840/22 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який просив звільнити підзахисного від відбування покарання з випробуванням.
Фігурант справи у серпні 2022 р. скориставшись відсутністю власників майна, що виїхали з Харкова, вчинив крадіжку з їхньої квартири побутової техніки, а саме пральної машини «BOSСH», морозильної камери «LIEBHERR» та холодильника «Samsung».
Вироком районного суду його було визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та постановив новий, яким засудив його до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, виключив з мотивувальної частини вироку місцевого суду пом’якшуючу покарання обставину – щире каяття.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що призначене апеляційним судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через надмірну суворість.
Читайте також: Посягання на майно співгромадян в умовах воєнного стану впливає на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення
Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції, призначаючи покарання, взяв до уваги те, що засуджений раніше не судимий, вчинив тяжкий злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Суд також зважив на відсутність обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання. При цьому визнав необґрунтованим визнання місцевим судом такої пом’якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження того, що обвинувачений вживав заходів для виправлення наслідків вчиненого, а викрадене майно було повернуто потерпілим унаслідок дій правоохоронних органів.
Крім того, поза увагою місцевого суду залишився той факт, що вчиненню крадіжки сприяло ведення бойових дій на території м. Харкова та залишення своїх домівок жителями цього міста внаслідок авіаудару авіацією рф. До того ж у результаті злочинних дій засудженого потерпілим було завдано збитків на загальну суму 29 280,08 грн, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи.
Також безпідставними визнав Верховний Суд доводи захисника, що апеляційний суд при призначенні покарання не взяв до уваги позиції потерпілого, який просив призначити засудженому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, у зв`язку з тим, що думка потерпілого не є вирішальною при призначенні покарання.
Отже, на переконання Верховного Суду, призначене засудженому апеляційним судом покарання відповідає ст. 65 КК та з огляду на положення ст. 50 КК узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.
Підстав уважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що вказано в касаційній скарзі, Верховний Суд не знайшов.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
