Судова практика
Рішення органу опіки після набрання чинності Законом «Про адміністративну процедуру» оскаржується в адміністративному, а не цивільному судочинстві
Юрисдикція спорів про оскарження рішення органу опіки та піклування (щодо участі у вихованні дитини): після набрання чинності Законом «Про адміністративну процедуру» такі справи розглядаються в адміністративному судочинстві
5 жовтня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів КАС у справі № 160/13265/26 задовольнив касаційну скаргу батька дитини на судові рішення про відмову у відкритті провадження в справі щодо оскарження розпорядження, яким затверджено висновок органу опіки та піклування і визначено години для спілкування матері з дитиною.
Суди відмовили у відкритті адміністративного провадження за п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС, вказавши, що спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, є сімейним, він урегульований Сімейним кодексом та підлягає розгляду в цивільному судочинстві.
У касаційній скарзі позивач стверджував, що оскаржуване розпорядження є адміністративним актом, прийнятим за Законом «Про адміністративну процедуру» № 2073-IX, тому спір є публічно-правовим і належить до адміністративної юрисдикції.
Верховний Суд не погодився із судами попередніх інстанцій та зауважив, що 15 грудня 2023 р. набрав чинності Закон № 2073-IX.
Суд підкреслив взаємодію норм місцевого самоврядування та сімейного законодавства із Законом № 2073-IX та визначив рішення органу опіки як адміністративний акт суб’єкта владних повноважень.
Ураховуючи зміст ст. 125 Конституції, Закону № 2073-IX, Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР і ст. 7 СК, Верховний Суд констатував, що за загальним правилом спори щодо рішень адміністративних органів, прийнятих за заявами, ухваленими в межах адміністративної процедури, підлягають розгляду адміністративними судами.
На цій основі Суд сформулював висновок: правовідносини щодо встановлення графіка виховання та спілкування з дитиною регулюються не лише СК і ЦК, які визначають їхній зміст, а й Законом № 2073-IX, який запроваджує єдину адміністративну процедуру, чіткі строки розгляду заяв, порядок повідомлення сторін та обґрунтування рішень.
Оскільки оскаржується не саме матеріальне право, а законність процедури та дій органу влади під час ухвалення рішення, справа належить до адміністративної юрисдикції.
Суди попередніх інстанцій не застосували Закон № 2073-ІХ і на порушення ст. 19 КАС та ст. 125 Конституції протиправно відмовили у відкритті провадження у справі. Тому Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував судові рішення та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
