Судова практика
Самозахист від надмірного насильства поліцейських не може кваліфікуватися як опір працівнику поліції та погроза або насильство щодо нього
20 жовтня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у справі № 444/2115/17 скасував ухвалу апеляційного суду, який залишив без оцінки доводи сторони захисту про безпідставне застосування сили працівниками поліції.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, чоловіка визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 345 КК.
Суд визнав доведеним, що він, погрожуючи фізичною розправою, вживаючи нецензурну лайку, вчини конфлікт з інспекторами патрульної поліції, які під час патрулювання виявили порушення нею ПДР.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що суди проігнорували факти, які вказують на відсутність у діях засудженого складу інкримінованих йому злочинів, оскільки його дії були спровоковані незаконними діями працівників поліції.
Колегія суддів ВС не погодилася з доводами сторони захисту та зазначила, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнано правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред’явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги під час вирішення питання щодо наявності чи відсутності складів злочинів, передбачених ст.ст. 342 та 345 КК.
Вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченого опору у значенні ст. 342 КК, суд повинен взяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред’явлення ними вимоги і подальший розвиток подій у зв’язку із цими вимогами. При цьому слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров’я особи.
Для того, щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду слід виходити не лише з факту фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але і з обстановки, в якій відбулася подія. У разі застосування поліцейським сили без попередження суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров’я. З таких же міркувань необхідно виходити і під час оцінки наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст. 345 КК.
У матеріалах справи є показання свідка, а також відеозаписи з нагрудної камери поліцейського та з телефона свідка, які не підтверджують будь-яких погроз або нецензурної лайки з боку засудженого на адресу поліцейських до того моменту, поки поліцейські не почали застосовувати силу. Як вбачається з матеріалів справи, засуджений під час спілкування з поліцейськими вступив з ними в суперечку, оспорював законність їхніх дій і – цілком правомірно – вимагав від них пред’явити посвідчення, проте робив це в дещо зухвалій манері. Однак його поведінка не була ані насильницькою, ані агресивною.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції не надав переконливих пояснень, чому він не взяв до уваги ці докази, а апеляційний суд не перевірив відповідності висновку суду першої інстанції обставинам справи в тій частині, що застосуванню сили поліцією передувала агресивна поведінка засудженого, і залишив доводи сторони захисту про безпідставне застосування сили поліцією без відповіді.
Підготував Леонід Лазебний
