Спростування презумпції правомірності правочину тягне за собою ненастання всіх наслідків його укладення

Рішенням Верховного Суду встановлено, що  в разі спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, не повинні здійснюватися, а створені обов’язки та наслідки не підлягають виконанню.

14 лютого 2018 р. Верховний Суд прийняв постанову у справі № 127/8068/16-ц за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо витребування майна.

Позивач передав свою квартиру в іпотеку, після чого вона була зареєстрована за юридичною особою та продана відповідачу.  Рішення нотаріуса про реєстрацію квартири за юридичною особою було скасоване рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили.

Позивач звернувся до суду з позовом про витребування свого майна та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, обґрунтовуючи звернення тим, що належна йому на праві власності спірна квартира була зареєстрована за третьою особою з порушенням вимог закону, у зв’язку з чим відповідач придбав цю квартиру за відплатним договором в особи, яка не мала права її відчужувати.

Рішенням міського суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі спростування презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України, всі права, набуті сторонами правочину за ним, не повинні здійснюватися, а створені обов’язки та наслідки не підлягають виконанню. Ураховуючи наведене, спірна квартира, яка є предметом іпотеки, залишилася у володінні боржника, отже позивач є її власником і користувачем.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Жодних доказів про згоду позивача на відчуження спірної квартири матеріали справи не містять.

Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати рішення міського суду та ухвалу апеляційного суду, а позов задовольнити.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути