Судова практика
Сторони договору купівлі-продажу фізична особа та юридична особа – нерезидент можуть за домовленістю передати спір на розгляд арбітражного суду ad hoc
12 січня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 824/83/22 залишив без задоволення апеляційну скаргу представника заявниці, не на користь якої постановив рішення арбітражний суд.
Громадянка України звернулась до суду із заявою про скасування рішення арбітражного суду ad hoc, ухваленого у справі за позовом юридичної особи за законодавством Естонської Республіки до заявниці, про стягнення неустойки. Позов обґрунтувала тим, що оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна укладено зі сторони покупця фізичною особою не в статусі підприємця, спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу.
Читайте також: Підсудність справ з іноземним елементом може бути визначено угодою сторін
Апеляційний суд як суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви з тих мотивів, що можливість фізичної особи бути стороною арбітражної угоди не є забороненою законом, як і не встановлено застережень щодо обов’язкового статусу фізичної особи як підприємця. Сторони у договорі на власний розсуд та з власної ініціативи вирішили питання щодо укладення арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження в договорі та визначили арбітраж (арбітражний суд ad hoc), який був чинним та не оскаржувався заявницею.
В апеляційній скарзі представник заявниці зазначав, що під поняттям «фізична особа» в сфері міжнародного комерційного арбітражу розуміється фізична особа-підприємець та/або учасник господарського товариства як власник корпоративних прав, тому спори за участю фізичних осіб, які виникають між сторонами правочинів не в сфері господарської діяльності, не можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Верховний Суд вказав, що сторонами погоджено, що lex arbitri (процесуальне право, що застосовується) виступає процесуальне право України, згідно з яким, серед іншого, й має визначатися можливість передачі спору по даній справі на розгляд ad hoc арбітражу (арбітрабельність спору).
Міжнародно-правовою основою визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні, серед інших, є Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.
Читайте також: Міжнародний інвестиційний арбітраж як один із механізмів відшкодування збитків
Згідно зі ст. 1 Нью-Йоркської конвенції 1958 р. ця Конвенція застосовується до визнання та приведення до виконання арбітражних рішень, винесених на території держави іншої, ніж держава, де запитується визнання та приведення до виконання таких рішень, у спорах, сторонами в яких можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також до арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями в тій державі, де запитується їх визнання та приведення до виконання.
Стаття 2 Нью-Йоркської конвенції 1958 р. встановлює, що кожна Договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов’язуються передати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли між ними в зв’язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об’єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.
Статтею 1 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж визначено, що сторонами арбітражної угоди про вирішення в порядку арбітражу спорів, які виникають під час здійснення операцій із зовнішньої торгівлі, можуть бути фізичні та юридичні особи, які на момент укладення такої угоди мають постійне місце проживання або місцезнаходження в різних державах.
Отже, суб’єктний склад сторін арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного розгляду не обмежується лише юридичними особами. Ними можуть виступати й фізичні особи, якщо інше не передбачено lex arbitri, тобто безпосередньо правом України.
Аналіз ч. 2 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» дає підстави для висновку, що законодавство України, яке поширюється на спірні правовідносини, не вимагає, щоб для укладення арбітражної угоди фізична особа обов’язково мала статус фізичної особи-підприємця, тобто мала спеціальну правоздатність, тому фізична особа може бути стороною арбітражної угоди й, відповідно, арбітражного спору.
Підготував Леонід Лазебний
