Судова практика
Те, що апеляційний суд прийняв до провадження апеляційну скаргу особи, яка не має права її подавати, не може вважатися істотним порушенням вимог КПК
21 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 304/283/20 залишив без задоволення спільну касаційну скаргу заявників та захисника, вказавши, що «процес заради процесу» не відповідає вимогам ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вироком місцевого суду затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.
Ухвалою апеляційного суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника на вказаний вирок місцевого суду.
У спільній касаційній скарзі заявники та захисник зазначали, що апеляційний суд необґрунтовано та передчасно прийняв рішення про закриття апеляційного провадження оскільки вирок місцевого суду стосується інтересів заявників. Відтак, на їх думку, ухвала про закриття апеляційного провадження є такою, що суперечить кримінальному процесуальному закону.
Верховний Суд вказав, що за приписами ч. 4 ст. 475 КПК вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом та на підставах, передбачених ст. 394 КПК.
Читайте також: Невідкриття медичних документів стороні захисту не є істотним порушенням вимог КПК, якщо сторона про надання доступу не клопотала
Тобто, положеннями вказаних норм кримінального процесуального закону встановлено підстави оскарження вироку суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості та вичерпний перелік осіб, які можуть звернутися з апеляційною скаргою на вказаний вирок.
Однак, виходячи зі змісту положень Конституції України, ст.ст. 7, 24 та 394 КПК у їх взаємозв`язку, особа, яка не була учасником кримінального провадження, має право на апеляційне оскарження вироку на підставі угоди за умови, що це рішення стосується її прав, свобод та інтересів. Цей підхід підтверджено постановою Верховного Суду України від 3 березня 2016 р. (справа № 5-347кс15), де зазначено: «… відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 цього Кодексу».
Разом з тим, при застосуванні такої правової позиції у цій справі ключовим є питання, чи стосується оскаржений вирок інтересів заявників тією мірою, щоб надати останнім та їх захиснику право оскаржити його до вищих судових інстанцій згідно з ч. 2 ст. 24 КПК.
У цій справі апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу захисника, яка подана в інтересах заявників, дійшов вірного висновку, що зазначений апелянт не нележить до тих осіб, яким із чітко визначених законом підстав надано право оскаржувати вирок щодо засудженого, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, оскільки у вироку суду першої інстанції немає жодної згадки про заявників чи будь-якої іншої інформації, яка би дозволила їх ідентифікувати. Крім того, ні захисник, ані заявники, інтереси яких він представляє, не є учасниками вказаного кримінального провадження. Будь-які питання щодо заявників, їх прав та обов`язків при ухваленні вироку судом також не вирішувалися. Вирок стосується виключно прав, свобод та інтересів засудженого.
З таким висновком апеляційного суду погодився і Верховний Суд.
Водночас, рішення про повернення скарги може бути ухвалене на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Натомість апеляційний суд ухвалою прийняв до провадження апеляційну скаргу захисника на вказаний вирок місцевого суду, призначив апеляційне провадження до розгляду та ухвалою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника, керуючись ст. 394 КПК.
При цьому в матеріалах справи відсутня ухвала про відкриття вказаного провадження апеляційним судом, що за висновком Верховного Суду, є порушенням норм КПК.
Проте у цьому випадку Верховний Суд дійшов висновку, що це порушення не є істотним, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про неможливість продовження апеляційного розгляду скарги захисника, котрий не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, і постановив рішення, яким, по суті, завершив апеляційне провадження.
Підготував Леонід Лазебний
