Судова практика
Відчуження частки майна, придбаного у шлюбі, без згоди іншого з подружжя порушує його право як співвласника й після розірвання шлюбу
1 квітня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/518/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги, оскільки виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не з’ясував, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами.
Особа звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «СЕТАМ» та набувача нерухомого майна, про визнання недійсними електронних торгів, визнання протоколу та акту недійсними, визнання свідоцтва про право власності недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з чоловіком перебували у зареєстрованому шлюбі з липня 2008 р. до квітня 2017 р. В липні 2011 р. чоловік купив квартиру за її письмовою згодою.
Згідно з рішенням районного суду в 2016 р. з чоловіка стягнуто на користь позикодавця 48 000,00 дол. США заборгованості за договором позики. З метою примусового виконання вказаного рішення приватний виконавець відкрив виконавче провадження та наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, зокрема квартиру, яку в 2017 р. згідно з протоколом проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» реалізовано відповідачу – набувачу квартири. Відповідно до свідоцтва, виданого на підставі акта про проведення електронних торгів, йому належить на праві власності спірна квартира. Однак позивачка не була повідомлена про проведення електронних торгів щодо відчуження цієї квартири і своєї згоди не надавала.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові і дружині в рівних частках з моменту його придбання. За таких обставин відчуження належної позивачці частки у квартирі на публічних торгах без її згоди порушує її право як співвласника цього майна на вільне користування і розпорядження ним, що є неприпустимим.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу відповідачів, Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке саме положення містить і ст. 368 ЦК України.
У ч. 1 ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника виконавець повинен з’ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
У цій справі приватний виконавець пересвідчився лише в тому, що квартира зареєстрована на боржника, і не з’ясував його сімейного стану та не встановив, чи придбана квартира в період шлюбу.
Ураховуючи, що квартира є спільною сумісною власністю як така, що придбана у період шлюбу, відчуження належної позивачці частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням прав позивачки як співвласника вказаного майна. Хоча цю квартиру було зареєстровано лише на чоловіка, проте факт реєстрації спільного нерухомого майна на ім’я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі.
Підготував Леонід Лазебний
