Судова практика
Враховуючи пом`якшуючі обставини, суди мають обґрунтовувати як обставини знижують тяжкість вчиненого кримінального правопорушення
1 грудня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 673/1594/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, вказавши на відсутність підстав для призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
Вироком місцевого суду особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна за те, що вона продала двох своїх малолітніх дітей.
Апеляційний суд вирок в частині призначеного покарання скасував і ухвалив новий, яким призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі без конфіскації майна.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що апеляційний суд при призначенні особі покарання належно не врахував, що засуджена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, сама виховувала трьох малолітніх дітей та молодших сестру і брата, у зв`язку з чим на її утриманні фактично було п`ятеро дітей, якими вона опікувалася; у сім`ї не було засобів для існування і вона перебували в скрутному матеріальному становищі.
Також зазначав, що належно не було враховано наявних, на думку захисника, пом`якшуючих покарання обставин: визнання вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину.
Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог ст.ст. 370, 420 КПК України, оскільки встановив, що місцевий суд при визначенні розміру покарання неправильно застосував ст. 69 КК України – врахувавши такі пом`якшуючі покарання обставини як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, належним чином його не мотивував і жодним чином не обґрунтував, який є зв`язок між цими обставинами та вчиненим кримінальним правопорушенням і чому вони істотно знижують його тяжкість.
Крім того, місцевим судом не було надано належної оцінки рівню розвитку обвинуваченої, її психологічним особливостям, наявності життєвого досвіду та його значення при вчиненні кримінального правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання засудженій і приймаючи рішення про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та визначення покарання без застосування ст. 69 КК України, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких, особу винуватої, яка за місцем проживання характеризується негативно, оскільки не займалася на належному рівні вихованням та доглядом за дітьми, вживала алкогольні напої, у зв`язку з чим на неї надходили скарги.
Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, особу винуватої, конкретні обставини скоєного злочину, характер, спосіб та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд обґрунтовано призначив засудженій мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 149 КК України.
Колегія суддів ВС дійшла висновку, що призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчиненням нею нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України.
Підготував Леонід Лазебний
