Судова практика
Якщо особі, щодо якої окремо виконуються два вироки, третім вироком призначається реальне покарання, виконання попередніх вироків припиняється
14 червня 2021 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 443/806/19 задовольнила частково касаційну скаргу прокурора, який наполягав, що суд не правильно розтлумачив поняття «попередній вирок», що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність під час призначення остаточного покарання
Вироком місцевого суду від 2 червня 2020 р., залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою і засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 297 КК на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначеного покарання за цим вироком і за вироком місцевого суду від 20 серпня 2019 р., зміненим ухвалою апеляційного суду від 29 жовтня 2019 р., остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Цим же вироком особу визнано винуватою і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК – на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК – на строк 4 роки 2 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці. Відповідно до ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано покарання, призначене із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК за вироком місцевого суду від 20 серпня 2019 р., й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці. Строк відбування покарання вирішено обчислювати з часу фактичного затримання, враховуючи вирок місцевого суду від 20 серпня 2019 р., тобто з 10 грудня 2019 р.
У касаційній скарзі прокурор посилався на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час призначення остаточного покарання, зокрема не було враховано положень ч. 3 ст. 78 КК, відповідно до якої у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає засудженому покарання за правилами ст. 71 КК.
Верховний Суд вказав, що відповідно до висновку ВС від 8 лютого 2021 р. (справа № 390/235/19), якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька – після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків.
У згаданому висновку ВС дійшов висновку, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КК «попередній вирок» є вирок або вироки, покарання за якими повністю не відбуте особою на час вчинення одного чи декількох нових кримінальних правопорушень.
У випадку, якщо особа вчинила кримінальне правопорушення, яким їй призначається покарання у виді позбавлення волі, до постановлення двох вироків по інших справах, кожен із яких виконується самостійно, зокрема, по одному із яких призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а інший вирок виконується самостійно у зв’язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то при призначенні покарання вимоги ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються тільки до вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
Якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку – положення ст. 71 КК, за якою визначається й остаточне покарання за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками.
Підготував Леонід Лазебний
