Connect with us

Судова практика

За педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається середній заробіток

Опубліковано

16 жовтня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 718/209/23 залишив без задоволення касаційну скаргу сільської ради, яка припинила нарахування та виплату середнього заробітку мобілізованому педагогічному працівнику.

Педагогічний працівник, який знаходиться на військовій службі, звернувся з позовом до сільської ради про визнання дій незаконними та зобов’язання поновити нарахування середнього заробітку.

У позові зазначав, що на підставі розпорядження сільського голови сільської ради йому було припинено нарахування та виплату середнього заробітку у зв’язку із змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (Закон України від 1 липня 2022 р. № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин»), доводив, що йому підлягає до виплати середньомісячній заробіток на час мобілізації, оскільки він є педагогічним працівником.

Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено. Апеляційним судом рішення районного суду скасовано, позов про скасування розпорядження сільського голови сільської ради, зобов’язання поновити нарахування і виплату середнього заробітку задоволено.

Читайте також: Факт завершення строку дії контракту автоматично не позбавляє особу статусу діючого військовослужбовця

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо збереження за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками попереднього середнього заробітку на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, є чинною і має реалізовуватися в повному обсязі.

У касаційній скарзі сільська рада зазначала, що норма Кодексу превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 р. у справі № 334/3161/17).

Верховний Суд вказав, що Законом України № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 р., у ч. 3 ст. 119 КЗпП слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

У ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема шляхом відсилання як до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту»).

Читайте також: Звільнення від відбування покарання військовослужбовця, засудженого за невиконання наказу в умовах воєнного стану, не сприятиме запобіганню вчиненню правопорушень іншими

У ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень ч. 3 ст. 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників.

Спеціальна норма (ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (ч. 3 ст. 199 КЗпП) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (ч. 3 ст. 199 КЗпП) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.

Читайте також: Позов військової частини до військовослужбовця про відшкодування шкоди, завданої її майну, розглядається за правилами цивільного судочинства

Верховний Суд не прийняв аргумент касаційної скарги про те, що у постанові Верховного Суду від 22 червня 2021 р. у справі № 334/3161/17 Велика Палата визначила, що норма Кодексу превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України, і цей правовий висновок Великої Палати щодо питання пріоритетності норм закону є релевантним до правовідносинах в цій справі, а саме пріоритетності ч. 3 ст. 119 КЗпП України перед ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», оскільки на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в ст. 4 ЦК України (про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів) до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовуються.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.