Судова практика
Закон не обмежує права власника на розпорядження майном залежно від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема неповнолітні
8 червня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 607/8145/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги представника неповнолітнього, вказавши, що відповідачка вправі розпоряджатися належним їй на праві власності майном без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Особа, діючи в інтересах неповнолітньої, звернулася до суду з позовом до інших осіб про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, зазначивши, що на час укладення її матір’ю оспорюваного договору вона, її неповнолітній син та інші члени сім`ї мешкали в будинку, що був предметом продажу за договором. Новий власник змусив їх виселитися з будинку, тому вона та її син фактично позбавлені права користування ним.
Читайте також: Відсутність реєстрації права власності не позбавляє особу прав користування та володіння належним їй майном
Також зазначала, що договір купівлі-продажу вчинено без дозволу органу опіки та піклування, що позбавляє неповнолітнього права на проживання в житловому будинку, який для нього був єдиним постійним місцем проживання від народження.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки права та інтереси неповнолітнього вчиненням спірних договорів купівлі-продажу житлового будинку не були порушені.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, яка діла в інтересах неповнолітнього, Верховний Суд вказав, що за змістом ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», а також ст.ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах – обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Читайте також: Усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення кривдника не є заходом запобігання домашньому насильству
Системний аналіз ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.
Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.
Читайте також: З виручених платником аліментів коштів від продажу нерухомого майна не можуть стягуватися аліментні платежі
Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 6 травня 2019 р. у справі № 639/5828/15-ц, від 6 листопада 2019 р. у справі № 346/432/16-ц та від 19 червня 2019 р. у справі № 695/2714/15-ц, на яку й послався суд апеляційної інстанції.
Отже, за висновком ВС, суди у цій справі дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, встановивши, що матір позивачки є бабою неповнолітнього, який проживав у спірному будинку, та що права й інтереси неповнолітнього вчиненням оспорюваних правочинів не були порушені.
Підготував Леонід Лазебний
