Судова практика
Звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді
15 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 480/1449/18 вказав, що збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку гарантується не лише особам, призваним на військову службу, а й тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.
Особа звернулася до суду з позовом до психіатричної лікарні про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 30 березня 2016 р. звернувся до головного лікаря із заявою про його звільнення у зв’язку з прийняттям на контрактну військову службу, після чого його було звільнено на підставі наказу про звільнення від 7 квітня 2016 р.
Після проходження строкової служби у Збройних силах України позивач звернувся до суду та просив визнати незаконним і скасувати наказ про його звільнення з медичної установи, оскільки вважав, що роботодавець не врахував гарантій збереження місця роботи та середнього заробітку після його вступу на військову службу за призовом під час дії особливого періоду, що гарантовано ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та ч. 3 ст. 119 КЗпП України.
Суд першої інстанції поновив позивача на роботі. Апеляційний суд скасував рішення та відмовив у задоволенні позову через пропуск позивачем місячного строку на звернення до суду з тих мотивів, що перебування позивача на військовій службі, проходження спеціальних навчань та проживання на території військової частини, як і участь в антитерористичній операції, не є об’єктивними перешкодами та не свідчать про відсутність можливості для вчасного оскарження свого звільнення.
У касаційній скарзі позивач вказував, що у січні 2017 р. звертався з позовом до адміністративного суду, але йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки справа підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, на його адресу реєстрації не надходили повістки або виклики від цього суду, та вже після звільнення із військової служби він скористався професійною правничою допомогою, дізнався про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, зібравши усі документи, подав позов до районного суду.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду зазначив, що аналіз положень ч. 2 ст. 2 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» дає підстави для висновку, що гарантії, передбачені ч.ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП України, надаються не тільки особам, які були призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, а й тим, що були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду.
Верховний Суд також не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про пропущення позивачем строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.
Позивач отримав трудову книжку в січні 2017 р. і тоді ж звернувся з позовом до адміністративного суду. Йому було відмовлено у відкритті провадження, оскільки справа підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, однак вчасно повідомлено про це позивача не було, тому до місцевого суду він звернувся лише в серпні 2018 р.
Звернення до суду іншої юрисдикції не є безумовною підставою для визнання, що строк звернення до належного суду пропущено з поважних причин. Проте трудове законодавство України не містить вичерпного переліку підстав, які можливо визнати як поважні при пропуску строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.
Верховний Суд визнав поважними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, оскільки безспірно встановлено, що він з моменту зарахування до військової частини проходив спеціальні навчання, весь час проживав на території військової частини, а після закінчення навчання брав безпосередню участь у зоні проведення АТО.
Водночас Верховний Суд визнав за необхідне виключити з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вказівку про поновлення на роботі «або на іншій рівнозначній посаді за вибором позивача», оскільки згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Підготував Леонід Лазебний
