В Україні
Принижена прокуратура. Відкрите звернення до Президента України Володимира Зеленського та керівника його Офісу Андрія Єрмака
Шановні Володимире Олександровичу та Андрію Борисовичу!
Звернутися до Вас, як очільників нашої держави, яка чинить мужній спротив агресії з боку нашого одвічного (це вже, думаю, всім стало зрозумілим) ворога, змусила критична, за моїми оцінками, ситуація, як склалася всередині та навколо надзвичайно важливого конституційного органу України – прокуратури, яка до цього часу (з 2016 року) не лише не виконує покладених на неї конституційних повноважень, що вкрай негативно позначається на стані протидії злочинності і корупції та дотриманні прав і свобод наших громадян, але й відчуває на собі постійний негативний вплив (а може, навіть, і тиск), в першу чергу через ущемлення прав прокурорів, в тому числі і на гідне матеріальне забезпечення, з боку інших органів влади з метою (складається таке враження) повністю припинити її функціонування, що однозначно тільки підриває стан та основи нашої національної безпеки.
Читайте також: Прокурори публічно вибачатимуться перед особами, права, свободи чи інтереси яких обмежувалися у кримінальному провадженні
Мало того, що за час Вашої каденції при владі, починаючи з 2019 року, прокуратуру протягом перших майже трьох років фактично паралізували шляхом проведення так званої «реформи», під час якої в порушення вимог Конституції і законів України в ході незрозумілих «атестацій» і «переатестацій» було незаконно звільнено понад тисячу досвідчених і професійних прокурорів, переважна більшість яких пізніше були судами поновлені на посадах, але значна частина з них так і не були допущені до безпосереднього виконання своїх службових обов’язків на своїх попередніх посадах під різними приводами, хоча в органах прокуратури рахувалися, в тому числі і були виведені за штат, що взагалі було незрозумілим з огляду на діюче законодавство, отримуючи заробітну плату, часом просто мізерну. Якщо не тисячам, то сотням із них з державного бюджету, на підставі рішень судів, було нараховано й значній частині виплачено в результаті цього відвертого беззаконня сотні мільйонів гривень, якщо не більше, заробітної плати за вимушений прогул, чим заподіяно державі матеріальних збитків в особливо великих розмірах! Але організатори та хоча б активні виконавці цих відвертих кримінальних правопорушень так і не понесли справедливого покарання, складається враження, що із Вашого відома.
До всього потрібно додати і той факт, що призначені Вами «реформатори» на посаду очільника так званого тепер Офісу Генерального прокурора (до речі, двоє з них благополучно вже покинули воюючу Україну і спокійно, без повітряних тривог та обстрілів ворога, живуть собі на мирній території Європейського Союзу), під керівництвом яких і руйнувалася українська прокуратура, також «додумалися» необґрунтовно, без урахування об’єктивної криміногенної обстановки в нашій країні, тим більше під час війни на сході держави та реального навантаження на прокурорів скоротити їх кількість як мінімум на 5 тис. осіб (за різними даними). Як наслідок, на теперішній час в органах прокуратури нашої держави нараховується приблизно 8 тис. прокурорів, значна кількість з яких це просто особи з юридичною освітою, набрані фактично «з вулиці», без будь-якого досвіду прокурорської роботи, а тим більше, починаючи з найнижчої ланки, так необхідного для успішного й мотивованого виконання спеціальних функцій, передбачених Конституцією та Законом України «Про прокуратуру». Якщо сумніваєтесь, запитайте хоча б будь-кого із них, що таке, наприклад, «організація досудового розслідування», якою повинні вони займатися, в чому її зміст та в чому полягає відмінність від того ж «процесуального керівництва досудовим розслідуванням». Впевнений, що більшість цих «прокурорів» правильної відповіді не дадуть, бо навіть діючий закон не розкриває змісту такого поняття.
Немаловажливим фактором, який негативно впливає на стан виконання прокуратурою конституційних повноважень, є тривале й систематичне непризначення прокурорів не тільки на рядові, а й на керівні (адміністративні) посади, в різних її ланках, в результаті чого там тривалий час існують вакансії, бо існуюча явно порочна практика так званих «конкурсів», тим більше проходження їх через надумані Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів та Раду прокурорів, явно не сприяє пришвидшенню цих процесів. А це, наголошую, негативно впливає на ефективність і результативність не лише в роботі прокуратури, а і всіх органів досудового розслідування й особливо судів, які змушені регулярно відкладати судові засідання в кримінальному судочинстві через неявку прокурорів. Я вже мовчу про загальний рівень готовності таких прокурорів – процесуальних керівників та публічних (державних, так звучить переконливіше) обвинувачів, як при розгляді слідчими суддями клопотань на досудовому розслідуванні, так і при підтриманні публічного обвинувачення, бо вони дійсно фізично не встигають до них підготуватися.
Ще негативнішим моментом є порушення принципу єдності органів прокуратури, коли робота в законно створеній та існуючій у відповідності до Конституції України прокуратурі оплачується набагато нижче, ніж у паралельній, створеній іноземними державами в порушення вимог нашого Основного Закону, так званій «Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі», де оклади прокурорів вищі майже вдвічі! Я вже мовчу про набагато більші ніж у законно створеній прокуратурі заробітні плати навіть в інших органах правопорядку, що є проявом незрозумілого для працюючих прокурорів «геноциду», особливо для тих, хто має солідний досвід роботи, стаж і, тим більше, на яких, хоча б із трудом, ще тримається до сьогодні існуюча законна прокуратура. Щоб не бути голослівним, наведу приклад: навіть у начальника відділу законно створеної прокуратури, посаду якого займає не прокурор, а державний службовець, заробітна плата з усіма надбавками нині складає приблизно 10–14 тис. грн, в той час як на рівнозначній посаді в тій же САП такі державні службовці одержують, за приблизними підрахунками, в межах 80–90 тис. гривень. Тут не треба нічого й порівнювати, різницю видно одразу. Та й прокурори в обласних апаратах законно створеної прокуратури одержують набагато нижчі зарплати, ніж в інших органах правопорядку – тій же Нацполіції, СБУ, а тим більше БЕБ. А якщо говорити про різницю в їхній зарплаті зі слідчими та оперативними працівниками ДБР, то вона нижча майже вдвічі, а в порівнянні із детективами НАБУ, то навіть соромно говорити – втричі! І це при тому, що законно створена прокуратура виконує набагато більш відповідальну функцію, ніж будь-які слідчі, а тим більше оперативні працівники. Особисто для себе всі ці ущемлення прокурорів в правах на справедливу оплату їхньої праці спочатку я пояснював тим, що при Вашій, шановні нинішні очільники нашої держави, каденції на посаду Генерального прокурора, яка, наголошую в черговий раз, не політична, а виключно процесуальна, тобто передбачає обов’язкову наявність в такого кандидата тільки прокурорського досвіду, Вами призначалися, вибачте, просто випадкові люди, деякі з них навіть юридичну освіту одержували аби де, а не в профільних для підготовки прокурорів ВУЗах, а тому й не могли усвідомлювати важливості забезпечення вмотивованості прокурорів при виконанні покладених на них функцій. Але поступово я змушений був дійти до іншого висновку, що, окрім цієї причини, є й інші, вагоміші.
Складається враження, що в нашої влади, яку саме Ви й очолюєте, на ключових, відповідальних посадах перебувають люди, які навмисно прагнуть не просто зруйнувати, а знищити конституційно створену прокуратуру в Україні з метою ослаблення (свідомо чи несвідомо), в результаті цього взагалі нашої держави, тим більше зараз, під час кровопролитної війни із зовнішнім ворогом.
Ну а як ще можна пояснити той факт, що при прийнятті Державного бюджету на 2023 рік в основу оплати праці прокурорів законно створеної прокуратури заклали найменший (!) показник мінімального прожиткового розміру – 1600 грн, на відміну від всіх інших органів правопорядку та суддів, в яких він складає 2200 грн? Чим ще можна пояснити таку неприязнь чи не любов до законно створеної прокуратури? Чи може потрібно ініціаторам, розробникам і підписантам цього важливого нормативного документу прочитати лекцію про значення та надмірно важливу відповідальність саме прокурорів у боротьбі із злочинністю та корупцією, а також про обов’язковість виконання, при цьому, вимог Конституції і законів України? Чи цим Вашим підлеглим ніхто не говорив про те, що саме прокурори зобов’язані у відповідності до норм Основного Закону держави здійснювати організацію досудового розслідування та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінальних проваджень, яке проводять слідчі всіх (!) органів правопорядку (а їх десятки тисяч, якщо не більше), що без участі саме прокурора, без його погодження у відповідності до вимог КПК України, не можна провести до 90% слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, я вже не говорю про те, що лише прокурори можуть висувати підозри причетним особам, вивчивши попередньо наявність у матеріалах сотень тисяч (!) кримінальних проваджень достатність доказів вини таких підозрюваних, а тим більше при прийнятті рішень про направлення обвинувального акту до суду. Ви уявляєте собі, яка саме на прокурорах лежить відповідальність за дотримання прав і свобод громадян в Україні, і це в той час, коли вони отримують найменшу (!) від усіх правоохоронців (я вже не говорю про суддів) зарплату? А чи усвідомлюєте Ви, яка саме на них лежить відповідальність під час розгляду слідчими суддями клопотань слідчих на стадії досудового розслідування, в тому числі й про обрання виняткової міри запобіжного заходу – тримання під вартою та й при продовженні цих термінів перебування таких осіб у СІЗО, коли від професіоналізму та майстерності прокурора, його можливостей залежить у цілому і авторитет української влади, і Ваш, зокрема, авторитет також? Якщо Ви дійсно хочете, щоб Україна стала повноправним членом ЄС та НАТО, то Ваші підлеглі повинні негайно забезпечити прокурорів всім необхідним для покращення виконання покладених на них конституційних функцій.
Але й це ще не всі проблеми навколо діяльності законно створеної прокуратури. Як усім відомо, після бездумного, а може й навпаки, навмисно реалізованого сценарію знищення української держави зсередини, протягом 2019–2020 років було необґрунтовано скорочено, як я вже сказав вище, приблизно 5 тис. прокурорів, хоча навантаження на тих прокурорів, що залишилися, не зменшилося, а тільки збільшилось, в зв’язку з чим керівництво так званого, Офісу Генерального прокурора було змушене перекласти частину прокурорської роботи на кого б ви думали – на наявних в органах прокуратури державних службовців.
Читайте також: Посадові оклади в САП визначатимуть за схемою 2023 року
Але, як виявилося, і цей вимушений вихід із становища, що склалося в прокуратурі, Ваші підлеглі майже знівелювали: Кабінет Міністрів, користуючись бездіяльністю і відсутністю зацікавленості з боку керівників так званого Офісу Генерального прокурора забезпечити належне фінансування органів прокуратури, в 2024 році суттєво обмежив фінансування на утримання державних службовців в органах прокуратури майже вдвічі. Тобто, якщо раніше державні службовці в органах законно створеної прокуратури отримували заробітну плату в сумі (в середньому) 15–25 тис. грн, а то й менше, то тепер, із 01.01.2024 року, вони отримують платню в межах 7–10 тис. грн, що є не інакше як злочинним посяганням виконавчої влади на гідну оплату праці цих працівників прокуратури, бо внаслідок цього майже половина держслужбовців, особливо в окружних та обласних прокуратурах, на теперішній час, за моєю інформацією, звільняються чи звільнилися з роботи, що ще більше ускладнює ситуацію в конституційному органі – прокуратурі, де за таку заробітну плату ніхто працювати не хоче. В результаті такого чергового «наїзду» виконавчої влади на судову гілку перед керівниками органів прокуратури на місцях постало питання, або перекладати ці функції держслужбовців на тих прокурорів і держслужбовців, що ще залишилися, додатково їх надмірно навантажуючи, або шукати додаткові кошти на стороні на утримання цих збіднілих працівників, або навіть використовувати свою зарплату, яка й так набагато менша, аніж в такого ж рівня органах правопорядку, що ні до чого доброго в майбутньому, повірте, не приведе.
Тому й не дивно, що сьогодні в результаті таких постійних утисків прокуратури з боку нинішньої влади прокурори вже не забезпечують свою участь у призначених судами засіданнях, а як «вишенька на торті», складається поступово негативна і, головне, незаконна практика проведення суддями судових процесів без їхньої участі. Чого тільки варте резонансне звільнення слідчим суддею з-під варти підозрюваного в розкраданні коштів в особливо великих розмірах в системі Міноборони громадянина Лієва без участі прокурора, за клопотанням якого той і був взятий під варту.
У зв’язку з цим, хочеться задати Вам запитання: як Ви вважаєте, якби в Україні працювала законно створена прокуратура у відповідності до вимог Конституції, чи були б підстави Президенту України видавати Указ про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 23 січня 2024 року «Про невідкладні заходи із забезпечення економічної безпеки на період дії правового режиму воєнного стану» від 23 січня 2024 року, яким явно неконституційно, знову ж таки, «рекомендовано» так званому Офісу Генерального прокурора у тримісячний строк провести аудит вжитих щодо суб’єктів господарювання обмежувальних заходів у кримінальних провадженнях та визначити доцільність їх подальшого застосування? А ще більш незаконним і не інакше як відвертим втручанням у діяльність органів правопорядку та прокуратури в даному Указі наявна «рекомендація» (!) «утриматися протягом трьох місяців від проведення процесуальних дій у кримінальних провадженнях, якщо таке застосування може заблокувати підприємницьку діяльність суб’єктів господарювання». Як можна було додуматись до такого? А якби у нас працювала належно прокуратура, то чи потрібно було Президенту України «рекомендувати Офісу Генерального прокурора та іншим органам правопорядку, окрім, звичайно, проамериканських НАБУ і САП, провести якийсь «аудит» кримінальних проваджень про злочини, що посягають на функціонування економіки держави (бо такого виду злочинів у КК України навіть не передбачено), а тим більше – «виробити ефективний механізм захисту підприємництва від можливих зловживань з боку правоохоронних органів під час проведення окремих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, у ході яких обмежуються права, законні інтереси суб’єктів господарювання»? А це як називається? Ви тільки вдумайтесь, якщо й надалі питання стану дотримання кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування замість Генерального прокурора і підпорядкованих йому прокурорів будуть вирішуватися Президентом України особисто чи навіть із залученням Ради національної безпеки, чи візьмуть Україну в члени Європейського Союзу? Думаю, що ні.
Тому, підсумовуючи викладене вище, ще раз переконливо прошу шановних Володимира Олександровича та Андрія Борисовича повернутися обличчям до законно створеної прокуратури та відновити там справедливість, бо ситуація, яка склалася, вибачте, і з Вашої вини, загрожує національній безпеці нашої держави, яка воює на виснаження з агресором, але не може забезпечити виконання покладених на неї функцій, вкрай необхідних для забезпечення перемоги над ворогом! З повагою до Вас і вірою у Збройні сили України!
Олексій Баганець,
Почесний працівник прокуратури, ветеран органів
прокуратури, заслужений юрист України
Джерело: Юридичний вісник України
