Connect with us

В Україні

Сто років Української державності. Деякі роздуми, навіяні Днем Соборності

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ

Історичний Акт злуки (об’єднання) УНР і ЗУНР був проголошений на масовому віче, яке проходило на Софіївській площі Києва 22 січня 1919 року за участі представників республік — Лонгіна Цегельського, державного секретаря внутрішніх справ уряду ЗУНР, та Володимира Винниченка, глави Директорії УНР. У цей день, як відомо, дві республіки на основі українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій об’єдналися в єдину соборну Українську державу, яка мала стати гарантом демократичних прав і свобод громадян.

На жаль, тривалого державного об’єднання українських земель, з ряду різних причин, в ті роки не відбулося. Незважаючи на це, затвердження «Акта Злуки» УНР і ЗУНР було першим реальним кроком до об’єднання українського народу, який засвідчив силу волі і дух єдності українців, а також істотно вплинув на подальші етнодержавотворчі і політичні процеси в країні. І традиція святкування Дня Соборності отримала чималу підтримку саме від пересічних українців, жителів міст, селян, середнього класу, що підтвердили й нинішні святкування, які відбулися по всій країні. Втім і політики швидко зорієнтувалися в можливостях, особливо цьогоріч на 100-річчя Української Державності. Але якщо звичайну людину цей акт вчить єднанню, закликає до порозуміння й громадянського миру, то серед сучасних політиків не так багато прихильників таких ідей.

І про це варто говорити, адже відверта нетерпимість до іншої точки зору, інших переконань стали лейтмотивом політичного життя нинішньої «еліти» України. Зрозуміло, що ідеологія в сучасному розумінні — це переконання, а з ними боротися важко й не завжди ефективно. Та вислухати інші аргументи — це дуже важливо.

На сьогодні майданчиком агітації електорату під час оголошених президентських виборів стала Фейсбук. Тому навіть у цей святковий день тут не обійшлося без майстерно влаштованої паніки, маніпуляцій, і фрази провокаційні на кшталт: «ви вже 100 років знищуєте нашу державність», або «ви не розумієте, як із нуля ми створювали армію», і «навіщо давати косатій змогу знищити нашу незалежність» звучали досить часто. В такому випадку хочеться пригнутися, аби в голову не влетіло. І так спритно це робиться командами претендентів на головне крісло країни, що диву даєшся. Бо ті, хто підтримує Юлію Тимошенко і відрізняються фанатичною вірою в лідерку, «якій усі заважали й заважають, а тому посадили до в’язниці, не давши працювати», слухати інших не хочуть. Така собі суцільна емоція і мантри про «прекрасну Юлію», яка «єдиний чоловік в українські політиці», а тепер ще й «політичний кіборг», як виявилося під час офіційного оголошення Ю. Тимошенко кандидатом у президенти, яке відбулося саме 22 січня.

Так поводити себе можна лише в ситуації, коли точно знаєш, що твоя електоральна публіка неосвічена, бідна, довірлива й незлопам’ятна. За 100 років української державності маємо чимало прикладів подібної істеризації політиків та їх прихильників. Та будьмо спокійними, адже і в тих, хто виграє ці вибори, і в тих, хто їх програє, все буде добре. Тому не треба істерити й рвати душу за «своїх» політиків. Краще вже пошкодувати себе й подумати про життя та побачити себе в ньому. І на виборах, які відбудуться через два місяці, всі ми повинні голосувати не серцем, емоціями, а розумом, бо йдеться, в тому числі, й про майбутню долю вашу, ваших рідних та близьких, зрештою, долю країни, в якій усім нам жити.

А команда претендентів на президентське крісло цього разу, як ніколи, масова — лише зареєстрованих ЦВК уже півтора десятка. І ще майже стільки на підході. І всім їм можна задати конкретні питання. Так в Анатолія Гриценка, як колишнього міністра оборони, треба спитати, де він був, коли почалася війна, і що зробив для захисту країни? У мера Львова Андрія Садового, якого називають «совісним і чуйним», чому довів таке чудове місто до сміттєвого колапсу, і проблема ця остаточно не вирішена й досі. А от команда радикала О. Ляшка чітко розуміє, що бідним людям в країні не складно остаточно запаморочити мозок, щоб повірили в месію з вилами й не задавали питання з приводу статків «політика з народу». Його прибічники розуміють, що Пезидентом йому не стати, тому кидають у натовп фантастичні речі — про націоналізацію, про партизанські загони, про шалені знижки на тарифи тощо. А прихильники «слуги народу» В. Зеленського шаленіють від образу Василя Голобородька із серіалу з тою ж назвою, не розуміючи, що тізери фільму й політична реклама — це різні жанри. Людина з шоупопулярністю й високим рівнем впізнаваності вміло озвучує устами свого героя досить сміливі меседжі про нових у владі, про переформатування української політики тощо.

Про все це — про претендентів у президенти і їх тактики можна говорити багато й довго. Та не варто. Краще повернемося до святкування Дня Соборності й 100-річчя Української державності, бо це дійсно великий день і велика дата для України. Хоча, якщо відверто, то ми ще толком так і не навчилися шанувати великі події. І це наша проблема, яка заважає нам рухатися далі в своєму розвитку. Хоча в День Соборності ми ще й ще раз переконалися, що вчитися в історії ніколи не пізно. Та життя нас, врешті-решт, навчить шанувати цю велику подію, не використовуючи її кожен раз у своїх інтересах.

Джерело: Юридичний вісник України

Advertisement

В Україні

Невакциновані учні навчатимуться вдома

Міністерство освіти і науки України, разом з Міністерством охорони здоров’я України попереджають,  що до шкіл та дитсадків не пускатимуть невакцинованих дітей.

Всі батьки до 1 вересня повинні зробити своїм дітям щеплення (це не стосується тих, хто має медичні протипоказання).

Міністерства вказують, що вакцинацію передбачено ст. 15 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою і встановлено обмеження щодо відвідування закладів освіти.

Як пояснюється, норма покликана захистити здоров’я та життя дітей, оскільки епідемічні ситуації проявляються протягом декількох років, а перебування нещеплених дітей в колективах створює ризик виникнення спалахів хвороб для всіх довкола.

Зокрема нагадують про рішення Верховного Суду від 17 квітня 2019 р. у справі № 682/1692/17, яким підтверджено законність недопуску невакцинованих дітей до освітніх закладів.

МОН свого часу надало коментар щодо цього рішення.

Проте, якщо батьки відмовляються здійснювати вакцинацію дитини, вони мають право обрати для неї альтернативну форму навчання, зокрема, дистанційну чи індивідуальну, що не порушує права дитини на доступ до шкільної освіти.

Батькам варто знати, які щеплення повинні бути у дитини та де переглянути календар щеплень.

Читати далі

В Україні

У шкільних кабінетах інформатики з’являться 3D принтери

Міністерство освіти і науки України оприлюднило до громадського обговорення проект наказу «Про затвердження Положення про кабінет інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій закладів загальної середньої освіти».

За проектом заняття у кабінеті інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій (КІІКТ) мають забезпечувати формування в учнів сучасної інформаційної картини світу, опанування основ цифрової грамотності, тощо.

В КІІКТ будуть використовуватися мультимедійні проектори, інтерактивні дошки, інтерактивні панелі, 3D принтери.

Для цього кабінети обов’язково обладнуватимуть засобами аварійного відключення живлення, які спрацьовуватимуть не лише в разі перевищення струму споживання, а також і в разі витоку струму через захисне заземлення.

У КІІКТ будуть обладнувати окремі системи електроживлення 220 В для підключення персональних комп’ютерів, кондиціювання, освітлення, тощо.

При цьому використовуватиметься трипровідна система живлення, в якій заборонятиметься використовувати нульовий робочий провідник в якості нульового захисного провідника.

Системне програмне забезпечення враховуватиме операційну систему зі стійкістю до помилкових некваліфікованих дій користувачів, з підтримкою роботи локальної мережі, що, зокрема, дозволятиме з комп’ютера вчителя спостерігати за роботою учнів, а також керувати їхніми комп’ютерами.

До обладнання кабінету входитимуть апаратно-програмні засоби для виконання обслуговування і ремонту обладнання, перевірки і відновлення функціонування програмних складових.

Зауваження та пропозиції можна надсилати до 6 вересня 2019 р. на е-пошту: [email protected]

Читати далі

В Україні

Податкова амністія

Україна веде переговори із західними партнерами з питання проведення податкової амністії.

«Так, переговори ми ведемо з цього приводу. Питання завжди одне — ставка. По-перше, амністія капіталу повинна дати результат, Бо якщо подивитися на приклади інших країн, зокрема Італії, то вони не надто успішні. Одна з причин — це слабкість самої податкової», — заявив секретар РНБО Олександр Данилюк..

Таким чином, підкреслив посадовець, ключовою умовою проведення податкової амністії є реформування податкової служби. «Другою, звичайно, є ставка, по якій відбуватиметься амністія. Це — політичне питання, насправді. І де ця межа, нам ще треба визначити. І ключове, третє, не повинні підлягати амністії гроші, які зароблені корупційним або якимось кримінальним шляхом», — додав секретар РНБО.

Раніше Володимир Зеленський, також заявляв про підтримку податкової амністії.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді