Connect with us

Юридична практика

Підтвердження права адвоката діяти від імені клієнта в суді

Микола Глотов, адвокат (м. Рівне)

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правничу допомогу. Й хоча в статтях 29, 59, 131-2 Конституції, ст. 15 ЦПК, ст. 16 ГПК, ст. 16 КАСУ використовується словосполучення «правнича допомога», а в п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону No 5076-VI, статтях 21, 22 Закону No 3460-VI, ст. 271 КУпАП, ст. 20 КПК — словесна конструкція «правова допомога», по суті обидва поняття стосуються однієї і тієї ж професійної діяльності. Для надання вказаної професійної допомоги в Україні діє адвокатура, яку складають всі адвокати України, що мають право здійснювати адвокатську діяльність. Але сама по собі належність особи до адвокатської спільноти ще не дає їй права здійснювати представництво/захист конкретного клієнта в суді по певній справі.

У даній статті розглянемо діючі в Україні правила підтвердження повноважень адвоката на вчинення дій від імені та в інтересах клієнта в суді та перспективи їх зміни. Поруч із цим не станемо акцентувати увагу на порядку підтвердження повноважень адвоката в суді при наданні ним особі послуг гарантованої державою безоплатної правової допомоги.

Джерело повноважень

Справді для того, аби виступати в суді від імені клієнта, адвокату необхідно вступити з ним або особою, яка вправі діяти від його імені, в договірні відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Під «договором про надання правової допомоги» в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону No 5076-VI розуміється домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК).

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону No 5076-VI договір про надання правової (правничої) допомоги укладається в письмовій формі, крім випадків, коли він може укладатися усно. Випадки його укладення в усній формі перелічені в ч. 2 ст. 27 цього ж закону, але на їх розгляді ми окремо зупинятися не будемо.

Отже, первинним джерелом в якому визначаються повноваження адвоката вчиняти конкретні дії від імені та в інтересах клієнта в суді є саме договір як домовленість двох сторін. І багато років саме договір (угоду) надавали до суду адвокати, щоб підтверджувати свої повноваження як захисники/представники клієнтів. Зокрема, такі правила передбачали ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р., ч 4 ст. 42 ЦПК в редакції 2004 р., ч. 5 ст. 58 КАСУ в редакції 2005 р., ст. 50 КПК в редакції з 20.11.2012 р. тощо.

Поруч із наведеним нині в ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI зазначається, що повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути посвідчені одним із таких документів: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто у вказаній нормі зазначається про різні документи, в яких може відображатися факт укладення між адвокатом та клієнтом відповідного договору. Та найбільш важливо, які з таких документів можуть подаватися до суду для підтвердження повноважень адвоката по конкретній справі.

Різні кодекси — різні правила: ЦПК

Так, якщо проаналізувати існуючі правила підтвердження адвокатом своїх повноважень у суді, то вони неоднорідні. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК (Цивільного процесуального кодексу України), ч. 4 ст. 60 ГПК (Господарського процесуального кодексу України), ч. 4 ст. 59 КАСУ (Кодексу адміністративного судочинства України) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону No 5076-VI. Оскільки на сьогоднішній день вказаним чи іншим законом не передбачено право адвоката видавати або посвідчувати довіреність, то фактично єдиним документом, який може виписати адвокат для подачі в суд на підтвердження своїх повноважень у справах цивільного, господарського і адміністративного судочинства, залишається ордер. І якщо в довіреності, підпис довірителя (клієнта) на якій зазвичай посвідчує нотаріус або уповноважена законом посадова особа та в якій міститься перелік наданих адвокату (представнику) повноважень, то в ордері в існуючій на сьогодні його формі відповідного переліку повноважень та підпису клієнта не вказується. Крім того, вважається, що якщо на звороті такого ордера про обмеження правомочності адвоката не вказано, то він має всі ті ж права, що і його клієнт. Зокрема, таке правило прописане в п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України No 36 від 17.12.2012 р. в редакції рішення No 151 від 27.05.2017 р.

Водночас подібний рівень довіри до адвокатів в частині оформлення ордеру є виправданим тим, що навіть за діючими правилами, якщо адвокат у виданому ордері не вкаже обмеження своїх повноважень, а вони фактично існують, то його можуть притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 400-1 Кримінального кодексу України. Така сама участь адвоката може очікувати і в разі, якщо ордер буде видано стосовно представництва чи захисту в суді прав та інтересів клієнта, з яким у конкретному випадку адвокат насправді не перебуває в договірних відносинах. Зокрема, в ч. 1 ст. 400-1 Кримінального кодексу прописано, що за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, винна особа може бути притягнута до відповідальності у вигляді штрафу до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до трьох місяців. Тобто такий великий кредит довіри до адвокатів, закріплений законодавцем у процесуальних кодексах у чинній з 15.12.2017 р. редакції, збалансовує можливість їх притягнення за «порушення такої «довіри» до кримінальної відповідальності.

КУпАП та КПК

На відміну від цивільного, господарського та адміністративного судочинства в справах про притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності існують дещо інші вимоги до надання документів для підтвердження повноважень адвоката.

Так, ст. 271 КУпАП (Кодексу України про адміністративні правопорушення) передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. То ж, КУпАП передбачає в переліку документів, які на підтвердження своїх повноважень може надавати суду адвокат, дещо більше варіантів. Так, до суду адвокат може надати укладений з клієнтом договір, а не лише довіреність чи ордер. Якщо ж в суд адвокатом подається ордер, то до нього обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. При цьому такий витяг з договору засвідчується підписами сторін. Такий підхід хоч і є більш логічним, адже у витягу з договору міститься підпис клієнта й перелік повноважень адвоката та їх обмеження, але із часу введення в дію ст. 400-1 Кримінального кодексу України він не відповідає сучасним тенденціям.

Дещо інші правила містяться і в КПК (Кримінальному процесуальному кодексі України). Так, згідно ч. 1 ст. 50 КПК повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Слід зауважити, що наразі положення п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК, на переконання автора, потребують виключення. Адже вже давно функціонує Єдиний реєстр адвокатів України, в якому міститься інформація про осіб, які є адвокатами. Тому існування норми про необхідність підтвердження повноважень адвоката свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю також є пережитком часу. Що ж до п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, то, на переконання автора, ця норма є досить сучасною та дозволяє захисникам і представникам у кримінальному провадженні вільно обирати з поміж існуючого в ч. 1 ст. 26 Закону No5076-VI переліку той документ, який надати в суд для підтвердження своїх повноважень.

А що чекає?..

На днях автору статті на очі потрапив проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який, нібито, розроблений робочою групою при Адміністрації Президента України (далі – законопроект). Із тексту вказаного законопроекту, який на момент написання цієї статті ще не внесений до парламенту, вбачається, що його розробники пропонують зберегти існуючий підхід до укладення договорів з адвокатами. Так, у ч. 1 ст. 31 законопроекту залишається положення, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. По суті ця норма відповідає чинній ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI. В ній та й по тексту всього законопроекту змінюється лише слово «правова» на слово «правнича». Тобто відбувається приведення понять у відповідність до того, як вони викладені в чинних Конституції, ЦПК, ГПК і КАСУ.

Так само, як сьогодні є в абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI і в ч. 2 ст. 31 законопроекту його автори планують залишити аналогічний перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Поруч із наведеним, дану норму передбачається доповнити положенням про те, що вказані документи можуть подаватися для підтвердження повноважень представника/захисника не в оригіналі, а як копія, яку засвідчує адвокат або уповноважена особа адвокатського бюро чи об’єднання.

Крім багатьох інших, заслуговують на увагу Перехідні та прикінцеві положення до такого законопроекту. Ними пропонується змінити ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, пропонується, щоб повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджувалися лише ордером або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Тобто в разі схвалення таких змін розробники законопроекту договір про надання правової (правничої) допомоги по суті залишать як документ, що підтверджує повноваження представника/захисника в суді лише для справ про адміністра­ тивні правопорушення. Та й то, якщо в парламенті до ст. 271 КУПАП не внесуть відповідної поправки.

Більша свобода є логічнішою

На погляд автора, останні законодавчі новації, коли поступово з процесуальних кодексів виключили положення про можливість підтвердження повноважень адвоката в суді договором, а наразі в законопроекті пропонують виключити таку можливість і в кримінальному провадженні, не обґрунтовані. Для чого це? Як це поліпшить доступ людей до правової допомоги? Мета подібних змін не зрозуміла.

Водночас, яким буде порядок отримання бланків ордерів і їх вартість, від кого залежатиме можливість їх отримання — це ще питання, відповідь на яке надасть практика. Впевнений, що нині чинні правила ч. 1 ст. 50 КПК і ст. 271 КУпАП в частині можливості підтвердження адвокатом своїх повноважень у суді не лише ордером, але й договором про надання правової (правничої) допомоги, потребують збереження як і потребують відновлення подібні положення в ЦПК, ГПК і КАСУ.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Як оформити спадщину?

Станіслав КУЦЕНКО, начальник Головного територіального управління юстиції в м. Києві

До мене на особистий прийом часто звертаються кияни з питань спадкування. Найчастіше звучить наступне: «Що робити, якщо пропустив строки вступу в спадщину?». Тут законодавець чітко встановлює строк для прийняття чи відмови від спадщини — шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Киянин Олексій, який живе в Дніпровському районі столиці, постійно проживав із батьком (спадкодавцем). Після його смерті він не звернувся до нотаріуса. У цьому випадку відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України він автоматично вважається таким, що прийняв спадщину. Проте він не може після закінчення шестимісячного строку відмовитися від прийнятої спадщини. Для того щоб відмовитися від спадщини, йому треба було б писати заяву про відмову у встановлений шестимісячний строк, а якщо строк пропущено — йти до суду і там вже доводити, що він не користувався майном померлого, не приймав це саме майно в спадщину. (більше…)

Читати далі

Юридична практика

Що робити, якщо на шляху встав патентний троль?

Такі суворі закони життя. Або, коротше кажучи, життя диктує нам свої суворі закони. Остап Бендер (Ілля Ільф і Євген Петров,
«Дванадцять стільців»)

Володимир КОНОВАЛЕНКО, консультант з авторського права, підприємець

Перші патентні тролі з’явилися наприкінці ХІХ століття. Ними стали власники патентів, які використовувалися для отримання з виробників продукції неправомірної вигоди у вигляді винагороди за використання патенту. В даній же статті на прикладі патенту України на промисловий зразок, який найчастіше використовується патентними тролями, розглянемо причини появи в країні цього небезпечного явища та правові інструменти протидії патентним тролям.

Перш за все зазначимо, що промислові зразки оточують нас з усіх боків, оскільки є зовнішнім виглядом предметів, з якими ми стикаємося вдома, у навчальному закладі, на вулиці й на роботі. Патентні тролі полюють на предмети, які масово використовуються громадянами України.

Чому патентні тролі завелися в Україні?

Наявність у патентних тролів патентів України на промисловий зразок викликає, м’яко кажучи, подив. Оскільки однією з умов патентоспроможності промислового зразка є його новизна. Це означає, що до подачі заявки на отримання патенту на промисловий зразок він не повинен бути відомий не лише в Україні, а й в усьому світі. Вважаю, що основною причиною, через яку патентні тролі мають можливість отримувати патенти України на загальновідомі промислові зразки, є відсутність експертизи на новизну промислового зразка.

Патенти є об’єктом підвищеної уваги патентних тролів у силу монополії, яку вони дають їхнім власникам.

Це означає, що на території дії патенту ніхто не має права використовувати промисловий зразок без дозволу власника патенту. Цей дозвіл оформляється ліцензійним договором, за яким власник патенту отримує винагороду, яка, зазвичай, виплачується у вигляді роялті, тобто у вигляді відрахувань з кожного виготовленого примірника виробу або проданого товару, в якому використовується промисловий зразок.

Зазвичай патентні тролі для отримання неправомірної вигоди примушують виробників (імпортерів) продукції або продавців товарів, де використовуються промислові зразки, до укладання ліцензійного договору. Вони подають до суду позов про захист прав власника патенту, передбачений статтею 432 Цивільного кодексу України, або/і вносять промислові зразки до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, з яким можна ознайомитися на сайті ДФС України.

Слід зазначити, що в руках патентних тролів є потужний інструмент примусу імпортерів до співпраці, оскільки, відповідно до статті 476 «Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності» Митного кодексу України на імпортера накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.

Об’єкти підвищеної уваги патентних тролів: сірники, прищепка, бахіли…

Зупинимося на деяких патентах України на промисловий зразок, власниками яких, на мій погляд, є патентні тролі. У 2014 році громадянка Ш. отримала патенти України на промисловий зразок «Сірник» № 26289 та «Сірники» № 26413. Для того аби побачити ці результати «творчої діяльності» у галузі художнього конструювання, досить відкрити БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність». Можна припустити, що експерти, які проводили експертизу цих промислових зразків, працювали абияк або ніколи в очі не бачили сірників.

Наявність патентів змусила виробника сірників ТОВ «Українська сірникова фабрика» діяти на випередження, подавши до суду позов про визнання патентів України № 26289 та № 26413 недійсними. Рішенням Солом’янського районного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року у справі № 760/3397/14-ц ці патенти визнані недійсними за результатами судової експертизи. Остання встановила, що сукупність суттєвих ознак промислового зразка за патентами України № 26289 та № 26413 стала загальнодоступною в світі до дати подання заявки.

У 2010–2014 роках китайська компанія «Жі Шенг Холдінгз Лімітед» отримала 41 патент України на промислові зразки, авторами яких є 7 громадян України. Наведемо декілька прикладів результатів їхньої «творчої діяльності», якими ми користуємося вже десятки років до подачі заявки на отримання патенту. Це пробка для закупорювання пляшок (патент України № 25420), рукавички (патент України № 25945), прищепка для білизни (патент України № 26556), сковорода (патент України № 26558), вішалка для одягу (патент України № 26859), шуруп (патент України № 24483), бахіла (патент України № 27156) та інші. З результатами «творчої діяльності» цих авторів можна ознайомитися, відкривши БД «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеня «Промислова власність».

Визнати через суд недійсним патент України, власником якого є нерезидент, який не має представництва в Україні, дуже складно, оскільки про розгляд справи відповідача юридичну особу — нерезидента України належить повідомляти в порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцією 1965 року). Прикладом тернистого шляху визнання недійсним патенту України на промисловий зразок, власником якого є компанія «Жі Шенг Холдінгз Лімітед», є справа № 910/4734/15-г, яка розглядалася в Господарському суді Києва. Для того щоб у цьому переконатися, достатньо зайти в Єдиний державний реєстр судових рішень.

На даний час 41 патент України на промисловий зразок, власником яких є компанія «Жі Шенг Холдінгз Лімітед», є нечинні.

Однак перед тим, як відійти в інший світ, деякі патенти України на промзразок, власником яких була вказана компанія, добряче попсували кров імпортерам товарів, зовнішній вигляд яких збігався із зображенням запатентованого промислового зразка.

Таким прикладом є промисловий зразок «З’єднувач для труб», на який був виданий патент України № 27208, котрий був унесений до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, що призвело до призупинення митного оформлення товарів. У зв’язку з обмеженням у часі імпортер ПП «Водообробка та обладнання» подав позов про визнання права попереднього користування промисловим зразком «З’єднувач для труб» за патентом України № 27208.

Відповідно до частини 1 статті 470 «Право попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок» Цивільного кодексу України: «Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача)».

Рішенням Господарського суду Києва від 28 січня 2015 року у справі № 910/20465/14 визнано право ПП «Водообробка та обладнання» на безоплатне продовження використання (право попереднього користування) промислового зразка «З’єднувач для труб» за патентом України № 27208 від 25 червня 2014 року.

Можна ще довго наводити приклади патентів України на промислові зразки, які використовують патентні тролі для отримання неправомірної вигоди. Це різноманітні пробки, рукавички, салфетки, пакети для сміття та харчових продуктів, світильники тощо.

Як захиститися від патентних тролів?

Аналіз кількох сотень судових рішень дозволяє дати декілька простих порад виробникам (імпортерам) та продавцям товарів, які дозволять вибудувати ефективний захист проти патентних тролів. По-перше, перед початком виробництва патентуйте зовнішній вигляд виробу. По-друге, перед імпортом товарів заглядайте до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності. По-третє, використовуйте право попереднього користувача. По-четверте, подавайте позови про визнання недійсними сумнівних патентів на промисловий зразок.

І наостанок, прохання до установи, яка видає так звані «липові» патенти: звільніть дилетантів і найміть професіоналів.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Як боротися з незаконними поборами у школах?

Станіслав КУЦЕНКО, начальник Головного територіального управління юстиції в м. Києві

До кінця літніх канікул залишилися лічені тижні. Й батьки уже зараз активно комунікують у чатах щодо різних навчальних та організаційних питань. Зокрема, і щодо шкільної форми, яку скасував Президент із цього року, ремонту класів та збору коштів на нагальні потреби учнів. Зазвичай більшість батьків навіть не задумуються про те, а чи мають вони це робити? Просто треба — і все. Адже всі здають, а якщо я не здам, то мою дитину зацькують.

На жаль, навіть гучні прецеденти з булінгом дітей в Україні, чиї батьки не здали кошти у фонд класу, не особливо змінили ситуацію з внесками. Батьки все одно готові віддати останнє, аби тільки не виділятися із маси. Скільки є відкритої інформації щодо незаконності примусових поборів у школах, статей, сюжетів, але незнання закону, звичка «бути, як усі», боязнь цькування призводять до того, що батьки починають відкладати на «безкоштовне» навчання дитини ще задовго до її вступу до школи. Більше того, ще й засуджують таких батьків, які відмовляються брати участь в «оновленні штор». Мовляв, «знали ж куди йшли», або «це ж усе заради дітей».

Згідно із законодавством України, ніхто не має права вимагати здавати кошти для ремонту чи інших потреб. Це може бути винятково у вигляді добровільних пожертв. Щороку порушується тема поборів у навчальних закладах, проте проблема не зникає. І перш за все тому, що батьки самі заохочують такий вид корупції, вважаючи, що завдяки цьому ставлення до їхньої дитини буде кращим.

Ось, наприклад, батьки в групах у соцмережах розповідають про вимоги здавати кошти на охорону навчального закладу, на купівлю техніки для школи, хоча цього року уряд інвестує 1 млрд грн в інтернетизацію та комп’ютеризацію українських шкіл: 700 млн грн буде спрямовано на забезпечення доступу до інтернету, а ще 300 — на закупівлю комп’ютерів.

Так, нещодавно в Краматорську на Донеччині на хабарі затримано керівника міського управління освіти, який «наживався» на дітях. Чиновник вимагав та отримав від підрядника, який здійснював ремонт однієї з міських шкіл, хабар у розмірі 10% від вартості робіт. Не здивуюсь, якщо саме на ремонт цієї школи батьки роками здавали кошти, тоді як державні кошти, які виділялися на це, були просто присвоєні посадовцем.

Нещодавно закінчилося досудове слідство у справі посадовців, які на ремонті дитячого садка розікрали понад 2 млн гривень. На підставі затверджених актів виконаних робіт Управління житлово-комунального господарства та будівництва перерахувало на рахунки приватного підприємства понад 10 млн грн, проте виконавцем не здійснені роботи на загальну суму понад 2 млн грн, що підтверджується висновками експертиз. Тож батьки, задумайтесь, можливо, кошти, які вимагають на додаткові витрати, вже є в бюджеті?

Як перевірити «гаманець» навчального закладу?

Щоб не платити за вже куплене, будь-якій із зацікавлених сторін можна подати запит на інформацію та дізнатися про фінансування та потреби в українських школах. Що зазначити в заяві? На підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року, які надають право звертатися із запитами до розпорядників інформації щодо надання публічної інформації, слід просити надати наступну інформацію:

1. Загальний обсяг коштів (у грн), направлених з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти (згідно з постановою Кабміну від 4 квітня 2018 р. № 237).

2. В якому обсязі міський/районний бюджет дофінансовує забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти (згідно з постановою Кабміну від 4 квітня 2018 р. № 237)?

3. Копію інформації, подання, заяви, потреби, бюджетного запиту або будь-який інший запит директора школи на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти (згідно з постановою Кабміну від 4 квітня 2018 р. № 237).

4. Обсяг державних коштів, які фактично виділені (будуть виділені) з державного бюджету та бюджету міста/району в цьому році даній школі за програмою «Нова українська школа» загалом та окремо по кожній статті: меблі, обладнання (в тому числі мультимедійне), підручники, зошити, дидактичні матеріали. Якщо кошти досі не виділені, то коли вони будуть виділені?

5. Визначений перелік необхідних меблів, обладнання, підручників, зошитів тощо для учнів першого класу «Нової української школи».

6. На які суми і за якими пунктами вже проведено закупівлі, в які терміни плануються подальші закупівлі? Що саме і в якому обсязі від необхідного в термін до 1 вересня 2019 року буде закуплено для першого класу, який навчатиметься за програмою «Нова українська школа». Хто саме відповідає за закупівлю?

7. Чи очікується органами місцевої влади дофінансування закупівлі необхідних меблів, обладнання, підручників, зошитів за рахунок батьків? Якщо так, вкажіть, на що саме, яка сума, в який спосіб (готівка, рахунок школи тощо) та терміни.

Якщо «батьківський комітет» у вас вимагає кошти за уже придбані меблі чи профінансовані послуги, звертайтеся до адміністрації школи.

Багато хто вважає, що краще писати одразу до найвищих органів, проте це помилка. Для вивчення та з’ясування ситуації ваша скарга повернеться спочатку до Управління освіти місцевої держ адміністрації, а потім і до адміністрації навчального закладу. Тому це буде просто марна трата часу. За статистикою, до Офісу Президента щодня надходить близько 170 звернень. Зважаю чи на те, що це не основна їхня робота, то ефективність можете собі уявити. Найбільше, на що ви можете розраховувати — скаргу перешлють нижче. Врешті вона опиниться у найнижчій ланці — в тієї людини, до якої ви й мали звернутися із самого початку. Тому краще відразу пишіть скаргу до найближчого відповідального за ситуацію — наприклад, керівника школи та в поліцію. Якщо він не вирішив проблему, то наступна скарга вже має бути на дії керівника закладу до його начальства — управління/департаменту освіти. І так далі.

Відповідно до статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Окрім того, є рішення з цього приводу Конституційного Суду, Закон України «Про освіту».

Платити чи не платити на «потреби» школи — це ваша добровільна особиста справа. Якщо кошти вимагають у примусовому порядку — це вже справа Кримінального кодексу України.

Моя позиція незмінна: побори в навчальних закладах — незаконні. За те, щоб у школі були нормальні умови (ремонт і все обладнання), відповідає її адміністрація і місцева влада, а не батьки і вчителі. І найгірше — в жодному разі не варто цькувати і гнобити дитину, чиї батьки не здали 100 грн на нову ручку для дверей. Це — злочин.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.