Connect with us

Lexinform™ - платформа важливої правової інформації.

Для правників усіх спеціалізацій - свіжі новини про найважливіші нормативні акти і законопроекти з погляду їх значущості, показові та прецедентні рішення судів, коментарі до цих рішень, юридичний аналіз правових позицій, зокрема – рішень Верховного Суду.

Правові новини охоплюють події в Україні, а також світові юридичні новини, які справляють вплив на нашу правову дійсність, в тому числі – на розвиток вітчизняного законодавства та правової системи в цілому.

Репортажі та фахові звіти про найцікавіші заходи в царині права дадуть можливість не лишити поза увагою жодної значної події, а календар прийдешніх науково-практичних конференцій, форумів, круглих столів, експертних нарад та інших зібрань, присвячених нагальним юридичним проблемам, - допоможе не пропустити майбутніх заходів.

Тут постійно накопичуються варіанти розв’язання складних правових питань, неординарні юридичні висновки, аналітичні матеріали з практики правозастосування, досудового розв’язання спорів, зокрема арбітражу і медіації.

Автори - досвідчені адвокати, знані фахівці з різних галузей права пропонують власне тлумачення норм права та випробувані практичні прийоми, переможні правові аргументи для судового спору.

Юридична практика

Підтвердження права адвоката діяти від імені клієнта в суді

Опубліковано

on

Микола Глотов, адвокат (м. Рівне)

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правничу допомогу. Й хоча в статтях 29, 59, 131-2 Конституції, ст. 15 ЦПК, ст. 16 ГПК, ст. 16 КАСУ використовується словосполучення «правнича допомога», а в п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону No 5076-VI, статтях 21, 22 Закону No 3460-VI, ст. 271 КУпАП, ст. 20 КПК — словесна конструкція «правова допомога», по суті обидва поняття стосуються однієї і тієї ж професійної діяльності. Для надання вказаної професійної допомоги в Україні діє адвокатура, яку складають всі адвокати України, що мають право здійснювати адвокатську діяльність. Але сама по собі належність особи до адвокатської спільноти ще не дає їй права здійснювати представництво/захист конкретного клієнта в суді по певній справі.

У даній статті розглянемо діючі в Україні правила підтвердження повноважень адвоката на вчинення дій від імені та в інтересах клієнта в суді та перспективи їх зміни. Поруч із цим не станемо акцентувати увагу на порядку підтвердження повноважень адвоката в суді при наданні ним особі послуг гарантованої державою безоплатної правової допомоги.

Джерело повноважень

Справді для того, аби виступати в суді від імені клієнта, адвокату необхідно вступити з ним або особою, яка вправі діяти від його імені, в договірні відносини. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Під «договором про надання правової допомоги» в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону No 5076-VI розуміється домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК).

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону No 5076-VI договір про надання правової (правничої) допомоги укладається в письмовій формі, крім випадків, коли він може укладатися усно. Випадки його укладення в усній формі перелічені в ч. 2 ст. 27 цього ж закону, але на їх розгляді ми окремо зупинятися не будемо.

Отже, первинним джерелом в якому визначаються повноваження адвоката вчиняти конкретні дії від імені та в інтересах клієнта в суді є саме договір як домовленість двох сторін. І багато років саме договір (угоду) надавали до суду адвокати, щоб підтверджувати свої повноваження як захисники/представники клієнтів. Зокрема, такі правила передбачали ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 р., ч 4 ст. 42 ЦПК в редакції 2004 р., ч. 5 ст. 58 КАСУ в редакції 2005 р., ст. 50 КПК в редакції з 20.11.2012 р. тощо.

Поруч із наведеним нині в ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI зазначається, що повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути посвідчені одним із таких документів: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто у вказаній нормі зазначається про різні документи, в яких може відображатися факт укладення між адвокатом та клієнтом відповідного договору. Та найбільш важливо, які з таких документів можуть подаватися до суду для підтвердження повноважень адвоката по конкретній справі.

Різні кодекси — різні правила: ЦПК

Так, якщо проаналізувати існуючі правила підтвердження адвокатом своїх повноважень у суді, то вони неоднорідні. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК (Цивільного процесуального кодексу України), ч. 4 ст. 60 ГПК (Господарського процесуального кодексу України), ч. 4 ст. 59 КАСУ (Кодексу адміністративного судочинства України) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону No 5076-VI. Оскільки на сьогоднішній день вказаним чи іншим законом не передбачено право адвоката видавати або посвідчувати довіреність, то фактично єдиним документом, який може виписати адвокат для подачі в суд на підтвердження своїх повноважень у справах цивільного, господарського і адміністративного судочинства, залишається ордер. І якщо в довіреності, підпис довірителя (клієнта) на якій зазвичай посвідчує нотаріус або уповноважена законом посадова особа та в якій міститься перелік наданих адвокату (представнику) повноважень, то в ордері в існуючій на сьогодні його формі відповідного переліку повноважень та підпису клієнта не вказується. Крім того, вважається, що якщо на звороті такого ордера про обмеження правомочності адвоката не вказано, то він має всі ті ж права, що і його клієнт. Зокрема, таке правило прописане в п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України No 36 від 17.12.2012 р. в редакції рішення No 151 від 27.05.2017 р.

Водночас подібний рівень довіри до адвокатів в частині оформлення ордеру є виправданим тим, що навіть за діючими правилами, якщо адвокат у виданому ордері не вкаже обмеження своїх повноважень, а вони фактично існують, то його можуть притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 400-1 Кримінального кодексу України. Така сама участь адвоката може очікувати і в разі, якщо ордер буде видано стосовно представництва чи захисту в суді прав та інтересів клієнта, з яким у конкретному випадку адвокат насправді не перебуває в договірних відносинах. Зокрема, в ч. 1 ст. 400-1 Кримінального кодексу прописано, що за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, встановлених договором про надання правничої допомоги, винна особа може бути притягнута до відповідальності у вигляді штрафу до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до трьох місяців. Тобто такий великий кредит довіри до адвокатів, закріплений законодавцем у процесуальних кодексах у чинній з 15.12.2017 р. редакції, збалансовує можливість їх притягнення за «порушення такої «довіри» до кримінальної відповідальності.

КУпАП та КПК

На відміну від цивільного, господарського та адміністративного судочинства в справах про притягнення до адміністративної і кримінальної відповідальності існують дещо інші вимоги до надання документів для підтвердження повноважень адвоката.

Так, ст. 271 КУпАП (Кодексу України про адміністративні правопорушення) передбачає, що повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. То ж, КУпАП передбачає в переліку документів, які на підтвердження своїх повноважень може надавати суду адвокат, дещо більше варіантів. Так, до суду адвокат може надати укладений з клієнтом договір, а не лише довіреність чи ордер. Якщо ж в суд адвокатом подається ордер, то до нього обов’язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. При цьому такий витяг з договору засвідчується підписами сторін. Такий підхід хоч і є більш логічним, адже у витягу з договору міститься підпис клієнта й перелік повноважень адвоката та їх обмеження, але із часу введення в дію ст. 400-1 Кримінального кодексу України він не відповідає сучасним тенденціям.

Дещо інші правила містяться і в КПК (Кримінальному процесуальному кодексі України). Так, згідно ч. 1 ст. 50 КПК повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Слід зауважити, що наразі положення п. 1 ч. 1 ст. 50 КПК, на переконання автора, потребують виключення. Адже вже давно функціонує Єдиний реєстр адвокатів України, в якому міститься інформація про осіб, які є адвокатами. Тому існування норми про необхідність підтвердження повноважень адвоката свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю також є пережитком часу. Що ж до п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК, то, на переконання автора, ця норма є досить сучасною та дозволяє захисникам і представникам у кримінальному провадженні вільно обирати з поміж існуючого в ч. 1 ст. 26 Закону No5076-VI переліку той документ, який надати в суд для підтвердження своїх повноважень.

А що чекає?..

На днях автору статті на очі потрапив проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який, нібито, розроблений робочою групою при Адміністрації Президента України (далі – законопроект). Із тексту вказаного законопроекту, який на момент написання цієї статті ще не внесений до парламенту, вбачається, що його розробники пропонують зберегти існуючий підхід до укладення договорів з адвокатами. Так, у ч. 1 ст. 31 законопроекту залишається положення, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. По суті ця норма відповідає чинній ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI. В ній та й по тексту всього законопроекту змінюється лише слово «правова» на слово «правнича». Тобто відбувається приведення понять у відповідність до того, як вони викладені в чинних Конституції, ЦПК, ГПК і КАСУ.

Так само, як сьогодні є в абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону No 5076-VI і в ч. 2 ст. 31 законопроекту його автори планують залишити аналогічний перелік документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Поруч із наведеним, дану норму передбачається доповнити положенням про те, що вказані документи можуть подаватися для підтвердження повноважень представника/захисника не в оригіналі, а як копія, яку засвідчує адвокат або уповноважена особа адвокатського бюро чи об’єднання.

Крім багатьох інших, заслуговують на увагу Перехідні та прикінцеві положення до такого законопроекту. Ними пропонується змінити ч. 1 ст. 50 КПК. Зокрема, пропонується, щоб повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджувалися лише ордером або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Тобто в разі схвалення таких змін розробники законопроекту договір про надання правової (правничої) допомоги по суті залишать як документ, що підтверджує повноваження представника/захисника в суді лише для справ про адміністра­ тивні правопорушення. Та й то, якщо в парламенті до ст. 271 КУПАП не внесуть відповідної поправки.

Більша свобода є логічнішою

На погляд автора, останні законодавчі новації, коли поступово з процесуальних кодексів виключили положення про можливість підтвердження повноважень адвоката в суді договором, а наразі в законопроекті пропонують виключити таку можливість і в кримінальному провадженні, не обґрунтовані. Для чого це? Як це поліпшить доступ людей до правової допомоги? Мета подібних змін не зрозуміла.

Водночас, яким буде порядок отримання бланків ордерів і їх вартість, від кого залежатиме можливість їх отримання — це ще питання, відповідь на яке надасть практика. Впевнений, що нині чинні правила ч. 1 ст. 50 КПК і ст. 271 КУпАП в частині можливості підтвердження адвокатом своїх повноважень у суді не лише ордером, але й договором про надання правової (правничої) допомоги, потребують збереження як і потребують відновлення подібні положення в ЦПК, ГПК і КАСУ.

Джерело: Юридичний вісник України

Юридична практика

Позовом по ямах, або Як виграти суд у дорожніх служб?

Опубліковано

on

Тисячі водіїв зазнають матеріальних та моральних збитків через поганий стан доріг. Як боротися з халатністю шляховиків і як виграти справу в суді?

Як свідчить статистика, перемогою водіїв завершується близько 70% судових історій про стягнення з дорожніх служб компенсації за ДТП через погані дороги. Це показує аналіз практики українських судів протягом останніх чотирьох місяців.

Так, 41-річна киянка проїжджала село Радулин на Житомирщині, коли колесо автомобіля потрапило у вибоїну і жінка втратила керування. Авто з’їхало у кювет, зіткнулося з деревом та перевернулося. Водій відбулася забоєм суглоба, проте її матері, яка сиділа поруч, пощастило менше: перелом лівої лопатки, струс головного мозку та розрив правої легені. Невдовзі суд підтвердив, що аварія трапилась не з вини водія. До адміністративної відповідальності притягнули начальника філії Новоград-Волинської дільниці «Житомирського облавтодору» за те, що «не вжив заходів щодо ліквідації вибоїни, в результаті наявності якої сталася ДТП».

Опісля постраждала подала до суду на балансоутримувача дороги, аби стягнути кошти за завдані матеріальну та моральну шкоди. Їй вдалося відстояти свої вимоги сповна в суді першої інстанції та частково — в апеляції.

Це не єдиний випадок, коли водії успішно відстоювали свої права в судах після подібних інцидентів на дорогах. Які справи вигравали постраждалі, на яку компенсацію вони можуть розраховувати, як боротися з халатністю «дорожніх» чиновників і що треба робити, або виграти справу?

Зазначимо, що описаний вище випадок — не унікальний. Мовою статистики такий вид ДТП називається «наїздом на перешкоду з подальшим перекиданням» і є класичним прикладом того, як пошкоджене дорожнє полотно може призвести до аварії. До цієї категорії дорожньо-транспортних пригод відносять аварії через потрапляння у вибоїну, наїзд на пошкоджену кришку люка або на люк без покриття, наїзд на дерево, якщо воно впало на дорогу, зіткнення з обірваною електромережею. За останні два роки, за підрахунками патрульних, трапилося 5 038 таких ДТП з постраждалими.

Хоча те, скільки дорожніх пригод спровоковано дефектами покриття доріг, точно не відомо. По-перше, нерідко зв’язок між погано залатаними ямами та аварійним зіткненням вдається довести лише за підсумками багаторічного розгляду справи в судах. По-друге, далеко не всі водії, які «влетіли» в яму і при цьому загубили колесо та набили ґулю, викликають патрульних, адже цей процес довгий і виснажливий.

За фактом ДТП викликані працівники патрульної поліції повинні оглянути місце події, взяти пояснення у водія та свідків, скласти детальну схему ДТП та протокол на ймовірного винуватця аварії. Якщо в результаті транспортної пригоди постраждали люди, патрульна поліція залучає слідчо-оперативну групу, якій вона надає допомогу із збереження доказів, отримання пояснень, виклику швидкої, а слідчий із ДТП складає протокол, після чого або скеровує матеріали до поліції (при легких ушкодженнях постраждалих), або залишає їх у себе для подальшого аналізу (при середніх та значних ушкодженнях).

У підсумку матеріали потрапляють до суду — причина аварії та відповідальна за неї особа з’ясовуються лише в судовому порядку. Після притягнення винуватця до адміністративної або кримінальної відповідальності може йтися про судовий процес щодо стягнення компенсації з обвинуваченого органу або його керівника. Як правило, компенсацію стягують з балансоутримувача дороги. Це може бути будь-яка організація, до функцій якої належать ремонт та утримання дороги, де трапилася ДТП — облавтодор, комунальне або приватне підприємство.

Огляд судової практики у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій протягом першої третини 2019 року свідчить, що 70% потерпілих у ДТП через незадовільний стан доріг відсуджують кошти за завдану матеріальну шкоду, а в деяких випадках — і за моральну. Йдеться про аналіз 58 судових рішень, 48 з яких стосуються позовів про стягнення компенсації за ДТП, ще 10 — про притягнення винних до відповідальності. В 55 випадках суди встановили першопричини аварій. Ними стали вибоїни — 60% справ, пошкоджені кришки люків — 13%, ожеледиця — 13%, падіння дерева або обрив мережі — 9%, відсутність дорожнього знака — 5%.

При тому лише чотири справи про стягнення компенсації з числа розглянутих дійшли до касації та були проаналізовані Верховним Судом. Ці справи в кожному випадку ухвалені на користь потерпілих. Водночас, касація задовольнила їх частково.

Так, справа за позовом про стягнення 54 тисяч грн матеріальної і 10 тисяч грн моральної шкоди завершилася рішенням про відшкодування 18 тисяч гривень та 1 тисячу відповідно. Вимога про компенсацію 259 тис. грн матеріальних та 15 тис. грн моральних збитків вилилася в рішення про стягнення з винуватців ДТП повної суми матеріальної шкоди та 1 тис. грн — моральної шкоди.

Загалом із початком 2019 року суди не задовольнили повністю лише чотири позови. Вони становлять особливий інтерес, позаяк включають майже повний перелік типових помилок у доведенні таких скарг.

Як не припуститися помилок?

Візьмемо конкретний приклад: 62-річний водій із смт Велика Олександрівка Херсонської області щоденно кілька разів проїжджав місцевою вулицею Свободи, яка славиться своєю ямковістю. Рік тому невдалий лівий поворот з потраплянням у вибоїну завершився для його автомобіля пробитою передньою правою шиною, деформованим диском, пошкодженими стійками амортизатора і навіть тріснутим лобовим склом.

Чоловік заявив позовні вимоги до Великоолександрівської селищної ради — 12 тисяч майнової і 10 тисяч гривень моральної шкоди. Дану справу невдовзі розгляне апеляційний суд, а наразі є висновки суду першої інстанції і вони не на користь позивача. По-перше, суду забракло доказів, що саме Великоолександрівська селищна рада є балансоутримувачем дороги, де трапилася ДТП. По-друге, суд не побачив доказів обставин самої пригоди, не отримав від позивача ні довідки з поліції про ДТП, ні доказів поганої якості дороги, ні деталей аварії, зафіксованих у протоколі та схемі аварії. При цьому старший інспектор Великоолександрівського відділу поліції фотографував місце ДТП й оглядав транспортний засіб. Усі ці документи були використані у справі про притягнення до відповідальності винуватців. Далі «фото були скинуті на службовий комп’ютер, але з технічних причин були знищені».

По-третє, суд не отримав експертної оцінки збитку автомобіля, тож позивач не міг підтвердити адекватність заявленої суми матеріальної компенсації.

По-четверте, суд звернув увагу, що в постанові про притягнення до відповідальності місцевого техніка з благоустрою не були відображені висновки щодо причин виникнення ДТП. Отже, немає доказів того, що саме незадовільний стан дороги з вини техніка призвів до дорожньої пригоди.

Інший негативний приклад. Водій з Добропілля на Донеччині прийшла до суду з позовом проти Донецького облавтодору про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої їй під час ДТП на автошляху Знам’янка — Луганськ — Ізварине восени 2017 року. За її свідченнями, аварія трапилася через нерівне покриття дороги та насип гранітного щебеню, який довелося об’їжджати. Як наслідок, автомобіль вилетів за межі проїзної частини та перевернувся. Сімдесят вісім тисяч грн на ремонт та 15 тисяч моральної компенсації — жодну з цих вимог суд першої інстанції не підтримав.

В основу такого рішення лягли кілька обставин. По-перше, позивачка не надала доказів притягнення службових осіб Донецького облавтодору до відповідальності за наслідками розслідування обставин ДТП.

По-друге, вона не довела, що внаслідок цієї пригоди отримала тілесні ушкодження. Жінка не пройшла повне медичне обстеження одразу після аварії, а медичні довідки на підтвердження «моральних страждань» склала через півроку після інциденту. По-третє, так само пізно відбулося дослідження стану авто. Позивачка підписала заяву на його проведення через півроку. «Немає доказів, що автомобіль у березні 2018 року перебував у тому ж стані, що і внаслідок ДТП», — констатував суд. Позивачка також не довела, що шкода спричинена саме працівниками дорожньої служби.

Останні ж надали журнали періодичного огляду за 2017 рік, де зазначено: «Виявлені недоліки дороги, що мали місце до та після ДТП, усунені працівниками».

Які ще моменти можуть бути підставами для відмови в задоволенні позову?

Серед них — неналежним чином оформлена схема наслідків ДТП, відсутність звіту про оцінку майнової шкоди, запізніле складення протоколу про адміністративне правопорушення, неправильне встановлення відповідача у справі.

Про моральну шкоду

Якщо з доведенням розміру матеріальної шкоди ситуація більшменш зрозуміла, адже свідченнями слугують акт експертизи та кошторис ремонтних робіт, то з доведенням розміру моральної шкоди все набагато складніше.

Рішення в частині стягнення моральної шкоди судді ухвалюють, «виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості». Тож не дивно, що вони здебільшого не доходять згоди з позивачами.

Так, із 27 справ за позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди комплексно жодна не завершилася задоволенням позовних вимог у повному обсязі. Суди частково задовольнили 23 позови, щоразу або викидаючи з позову частину про стягнення за «моральне страждання», або суттєво урізаючи затребувану суму. Вирішуючи питання моральної компенсації, судді шукають поєднання чотирьох умов: підтвердження моральної шкоди, протиправні дії чи бездіяльність, зв’язок між шкодою та протиправною дією, а також вина того, хто заподіяв шкоду.

У судових справах з початку 2019 року на користь позивачів-водіїв спрацьовували такі аргументи щодо завдання моральної шкоди, як душевні та фізичні страждання в результаті тривалого оформлення обставин ДТП на сильному морозі, ускладнення життя через дорожньо-транспортну пригоду, нераціональне витрачання часу, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, порушення усталеного ритму життя.

Загалом, справи про відшкодування і притягнення до відповідальності винних у ДТП через погані дороги вимагають невеликого обсягу матеріалів, але вивчаються детально. Позбавити позивача шансів на виграш може відсутність лише одного підпису.

Підготувала
Юлія КОСТЮК

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Сподівайся на краще, розраховуй на гірше: як вести себе в разі ДТП за кордоном?

Опубліковано

on

Сподівайся на краще, розраховуй на гірше: цей афоризм відмінно описує життєву позицію розумного і завбачливого мандрівника. Усі ми сподіваємося, що наші поїздки будуть безпечними, проходити без інцидентів на дорогах, але кожен відповідальний автомобіліст повинен бути готовий правильно й відповідально повестися, якщо ДТП все-таки відбудеться. Саме грамотна поведінка всіх учасників допомагає мінімізувати наслідки ДТП, максимально швидко отримати компенсацію постраждалим.

Не всі українські автовласники знають абсолютно точно, як оформити документи на отримання страхового відшкодування, якщо навіть ДТП сталося в Україні, в тому числі використовуючи європротокол. А як же бути тим водіям, хто їздить у справах або подорожує на автомобілі за кордон? На гарячу лінію МТСБУ надходить чимало запитань про те, як вести себе в разі ДТП за кордоном. Тож ми спробуємо дати на них відповіді.

Найперше й головне — у вас має бути страховий захист, тобто міжнародний страховий сертифікат «Зелена карта» української страхової компанії, яка є повноправним членом МТСБУ, а значить, має право укладати договори міжнародного страхування. Цей сертифікат повинен діяти на території тієї країни або країн, які ви плануєте відвідати на автомобілі на весь період поїздки.

Нагадаю, що з лютого цього року на всіх пунктах перетину кордону ведеться автоматизована перевірка наявності та дійсності сертифіката «Зелена картка», так що виїхати за кордон без страхового сертифіката зараз просто неможливо. Важливо розуміти, що поліс ОСАГО захищає фінансові інтереси не лише винуватця ДТП, а й автовласника. Відсутність «Зеленої карти» або ознаки того, що страховий сертифікат фальшивий або фальсифікований, призводить до дуже неприємних наслідків. Якщо такого водія за кордоном зупиняє місцева поліція, перевіряє поліс і виявляє, що він фальшивий/фальсифікований, із вичерпаним терміном дії тощо, то такого водія чекає чималий штраф, автомобіль же, швидше за все, відправиться на штрафмайданчик. У певних випадках можливий навіть сценарій, коли водій буде затриманий і відправлений до в’язниці до з’ясування всіх обставин справи.

Ключове, що потрібно знати українському автовласникові на випадок потрапляння в ДТП за кордоном: згідно з принципами роботи міжнародної системи «Зелена карта» врегульовуються страхові випадки й робляться виплати згідно з нормами законодавства тієї країни, в якій сталося ДТП, тобто якщо аварія трапилася в Польщі — буде урегульовуватися згідно з польським законодавством, в Німеччині — за німецьким тощо.

Алгоритм дій у разі ДТП за кордоном наступний.

1. Викличте поліцію або заповніть європротокол. Ви можете використовувати український бланк європротоколу (можна взяти в поїздку бланк європротоколу, який виданий разом з внутрішнім полісом ОСЦПВ, або при укладанні договору страхування «Зелена карта» попросити бланк у страховика). Однак навіть якщо ви заповнюєте бланк європротоколу іноземної компанії, то треба пам’ятати, що бланки повністю ідентичні за структурою й текстом, тому вони або інтуїтивно зрозумілі, або можна подивитися зразок українського бланка, наприклад, на сайті бюро і, звіряючись з ним, визначити, де які дані треба заповнити.

Заповнюйте бланки власноруч тією мовою, якою ви володієте. Не підписуйте документи, зміст яких ви не розумієте. Тому не зайвим буде підготуватися до поїздки, встановивши на смартфон, планшет або інший гаджет програми, які допомагають з перекладом текстів. Також, як і в разі ДТП в Україні, бажано зробити фотографії з місця події і пошкоджень автомобіля, за можливості позначити GPS-координати місця ДТП, взяти контакти свідків, тобто документально зафіксувати всі деталі страхової події.

2. Дати іншим учасникам ДТП дані свого страхового сертифіката «Зелена картка», надати його копію або дати можливість скопіювати, сфотографувати страховий сертифікат. Оригінал страхового сертифіката завжди залишається у вас.

3. Не забудьте отримати копію документів, якими оформляється ДТП (європротокол, довідка поліції тощо).

Якщо ви стали винуватцем ДТП — після оформлення документів, виплата потерпілому здійснюватиметься відповідно до умов системи «Зелена карта». Тобто виплату потерпілому зробить національне бюро «Зелена карта» винуватця, а потім будуть проведені взаєморозрахунки з МТСБУ. В такому випадку фактично завдання автовласника зводиться до правильної фіксації обставин ДТП і заповнення документів.

Ще раз хочу звернути увагу на важливий момент: компенсація збитку потерпілому буде зроблена в будь-якому випадку — є у винуватця діючий страховий сертифікат «Зелена карта», чи ні. Але якщо в українського автовласника, який потрапив у ДТП за кордоном, немає «Зеленої карти», то згідно з нормами закону «Про ОСАЦВ» (п. 42 ст. 40), МТСБУ пред’явить регресний позов винуватцю. Щорічно бюро стягує регреси на десятки мільйонів гривень, так що безвідповідальному водію уникнути фінансової відповідальності не вдасться.

Якщо український водій виявився потерпілим, а у винуватця ДТП є поліс ОСАГО місцевої СК, то для отримання виплати треба буде звернутися в ту страхову компанію, де застрахована відповідальність винуватця ДТП. Так, це створює певні складності, якщо офіс компанії знаходиться, наприклад, в іншому місті, але в багатьох європейських страховиків передбачена можливість відправки документів і заяви на виплату в електронному вигляді або звичайною поштою. Інформація про це розміщена на сайті страховика.

Якщо у винуватця ДТП немає поліса ОСАЦВ (таке буває і за кордоном, де проникнення страхування ОСАЦВ досить широке, але не у всіх країнах досягає 100%), то за компенсацією збитків треба звернутися в місцеве бюро «Зелена карта» або до розпорядника гарантійних фондів у тій країні, де сталося ДТП.

Не можу не нагадати, що для подорожі за кордон, крім сертифікату «Зелена карта», в кожного повинен бути поліс страхування медичних витрат виїжджаючих за кордон, а наявність поліса КАСКО спростить і прискорить отримання страхової виплати, якщо ви є постраждалим у ДТП. Перевірте перед поїздкою, чи є у вашого поліса КАСКО покриття для інших країн, крім України, або слід «докупити» таку опцію.

Найголовніша рекомендація й побажання: будьте відповідальні та уважні на дорогах, контролюйте технічний стан автомобіля і своє самопочуття, поважайте всіх учасників дорожнього руху, й нехай з вами ніколи не трапляються ДТП.

Володимир ШЕВЧЕНКО,
генеральний директор
Моторного (транспортного)
страхового бюро України

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

Юридична практика

Податкова знижка на освіту дитини: як отримати і на кого оформити?

Опубліковано

on

Вадим ГУЦУЛ, начальник Головного територіального
управління юстиції у Кіровоградській області

Не шкодуєте коштів на розвиток своєї дитини й постійно інвестуєте в її освіту? А чи знали ви про те, що можете повернути собі частину грошей, скориставшись так званою податковою знижкою? Щоправда, це не стосується українців, які займаються підприємницькою діяльністю.

Ще рік тому отримати соціальну пільгу на навчання могли лише студенти-контрактники вищих навчальних закладів або ж їх батьки. Та після внесення змін до Податкового кодексу України, ініційованих Мін’юстом у рамках проекту #ЧужихДітейНеБуває, цільова аудиторія значно розширилася. Тепер цим правом можуть скористатися й ті, хто сплачує кошти за своїх дітей у закладах дошкільної або позашкільної освіти. Йдеться про дитячі садки, спортивні та музичні школи.

Важливо, що повернути гроші можна й за додаткові заняття. Єдиний момент: приватні заклади, до яких ваша дитина ходить на гуртки, повинні мати відповідну акредитацію від Міносвіти.

Як отримати податкову знижку?

Щоб повернути собі гроші, потрібно буде зібрати пакет документів, до якого входять: копія паспорта; копія ідентифікаційного номеру; копія про доходи за формою № 3; копія договору із закладом освіти; копія квитанцій (чеків, платіжних доручень) про оплату навчання; оригінали документів, що підтверджують ступінь споріднення (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб); податкова декларацію про майновий стан і доходи; заява, у якій зазначено реквізити рахунку для перерахування відшкодування.

Пакет документів готовий? Тепер залишилось не так багато. Потрібно лише звернутися до відділення фіскальної служби за місцем проживання. Кошти повернуться впродовж 60 днів із моменту подачі всіх необхідних документів.

На кого вигідніше оформлювати таку знижку?

Оформленням податкової знижки краще займатися тому, хто офіційно працює й отримує найбільшу зарплату. Це логічно, оскільки розмір соціальної пільги безпосередньо залежить від суми сплачених податків, але разом із цим не може перевищувати 18% від них.

Особливості розрахунку поясню на прикладі. Припустимо, що офіційна зарплата в чоловіка склала 200 тисяч гривень за рік. Із цієї суми установа, в якій він працює, утримала з нього податок на доходи фізичних осіб у розмірі 36 тисяч гривень. А за навчання своєї доньки він сплатив 40 тисяч гривень.

Отже, формула розрахунку така: 200 000 — 36 000 = 164 000. Із отриманої суми слід відняти податок на доходи фізичних осіб, тобто 164 000 × 18% = 29 520. 36 000 — 29 520 = 6 480. Це й буде та сама сума, на яку можна розраховувати під час оформлення пільги на навчання.

Важливо. Повернути кошти вдасться лише за здобуття освіти у вітчизняних закладах. При цьому обов’язково слідкуйте за тим, щоб у квитанції про сплату за навчання були вказані дані саме тієї особи, яка укладала договір із закладом освіти й буде отримувати податкову пільгу. Якщо ж ваша дитина здобуває освіту за кордоном, доведеться розраховувати на власні сили. Це також стосується і тих студентів, які вступили на військові кафедри.

У кожного розмір податкової пільги, на яку він претендує, буде різнитися. Однак, незалежно від суми, не варто ігнорувати свої права. Звичайно, щоб зібрати всі документи, доведеться витратити трохи часу.

На заході ця процедура доведена до автоматизму. Наприклад, у Канаді всі працівники отримують звіти з інформацією про зароблені кошти на власні електронні пошти, а в їх податкових деклараціях навіть зазначена спеціальна графа під назвою «спортивні й художні заняття».

В нашій країні поки що реалізація права на податкову пільгу буде тривалішою, але найважливіше, що така перспектива існує, а тому нею обов’язково слід скористатися.

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі

В тренді

 

Підпишись на нашу розсилку.

Юридичні новини 1 раз на день у твоїй поштовій скринці.