Допомога непрацюючим особам, які досягнули пенсійного віку, але не набули права на виплату пенсії

Набрав чинності Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затверджений постановою КМУ від 27 грудня 2017 р. № 1098.

Відповідно до Порядку така особа за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу може отримувати тимчасову допомогу, для  чого має подати органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи:

1. заяву;
2. документ, що посвідчує особу;
3. інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання);
4. документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті);
5. довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України;
6. декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім’ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги;
7. копію рішення про призначення опікуна (для особи, визнаної недієздатною).

Інформація про склад сім’ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан.

Рішення про призначення тимчасової допомоги або про відмову у призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів з дня звернення за призначенням такої допомоги.

Варто сказати, що існує значний перелік підстав позбавлення права на отримання допомоги. Тимчасова допомога не призначається у разі, якщо:

• середньомісячний сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
• особа одержує пенсію або державну соціальну допомогу, що призначається відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» або «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»;
• особа або члени її сім’ї протягом 12 місяців перед зверненням за наданням тимчасової допомоги здійснили купівлю, що перевищує 50 тис. гривень;
• особа працює, провадить іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу;
• за результатами вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім’ї виявлено, що особа має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно;
• у власності особи або членів її сім’ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю, чи більш як один автомобіль, інший транспортний засіб (механізм).

За наявності згаданих обставин тимчасова допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень утворених ним комісій, якщо у складі сім’ї є особа з інвалідністю.

Розмір тимчасової допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не може перевищувати 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Поділитися

Твітнути