Законодавство
Санкцію за перевищення строку тимчасового ввезення транспорту визнано конституційною
Перший сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Ван Колка Фредеріка Йоганнеса щодо відповідності Конституції України абз. 2 ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України.
Частиною 6 ст. 481 Кодексу передбачено, що «перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів».
Суд звернув увагу на те, що в контексті перевірки санкції ч. 6 ст. 481 Кодексу на відповідність ч. 2 ст. 61 Конституції України, якою закріплено принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, оспорюване положення Кодексу слід розглядати у системному взаємозв’язку з іншими частинами ст. 481 Кодексу.
Установлення оспорюваним положенням Кодексу альтернативних видів основних адміністративних стягнень – штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскації транспортного засобу – уможливлює індивідуалізацію судом адміністративного стягнення з урахуванням усієї сукупності обставин справи у межах законодавчо визначеної санкції та, як наслідок, реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 481 Кодексу.
Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що абз. 2 ч. 6 ст. 481 Кодексу не суперечить ч. 2 ст. 61 Конституції України.
Читайте також: Затверджено Форму 302 для митного оформлення військової техніки
Гарантоване ч. 1 ст. 41 Конституції України право власності не є абсолютним і може зазнавати обмежень. Проте будь-яке втручання у право власності має ґрунтуватися на законі, бути спрямованим на досягнення легітимної мети та пропорційним, тобто забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами суспільства і цим правом. Суд вважає, що санкція ч. 6 ст. 481 Кодексу не суперечить вимозі юридичної визначеності та забезпечує законне втручання у право власності особи в розумінні практики тлумачення Європейським судом з прав людини ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Зі змісту абз. 2 ч. 6 ст. 481 Кодексу випливає, що законодавець визначив справедливу міру адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, унаслідок чого суди можуть забезпечити індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи, не покладаючи на особу індивідуального і надмірного тягаря. Тому санкція ч. 6 ст. 481 Кодексу створює належне нормативне підґрунтя для досягнення «справедливого балансу» між загальним інтересом і захистом права власності та відповідає принципу верховенства права, зокрема такій його вимозі, як принцип пропорційності.
Суд дійшов висновку, що санкція ч. 6 ст. 481 Кодексу не суперечить положенням ч. 1 ст. 8, ч. 1, 4 ст. 41, ч. 1 ст. 64 Конституції України.
Тож Суд визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), абз. 2 ч. 6 ст. 481 Митного кодексу України.
Текст Рішення невдовзі буде оприлюднено на офіційному веб-сайті Суду.
