Судова практика
Помилкове подання адвокатом апеляційної скарги до АП ВАКС, а не до місцевого апеляційного суду, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження
12 травня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати ККС ВС у справі № 757/39249/25-к залишив без задоволення касаційну скаргу адвоката, який вказував на відсутність його вини у пропуску строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою слідчого судді районного суду задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.
На вказану ухвалу слідчого судді районного суду було подано апеляційну скаргу, після перевірки якої, апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та повернув скаргу особі, яка її подала, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК з тих мотивів, що адвокат всупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК подав апеляційну скаргу з пропуском п`ятиденного строку, при цьому апеляційний суд за заявою вказаної особи не знайшов підстав для поновлення цього строку.
У касаційній скарзі адвокат стверджував, що пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення зумовлений тим, що з урахуванням неоднозначної практики судів не існувало можливості точно визначити належний суд апеляційної інстанції, що стало результатом його звернення з апеляційною скаргою до АП ВАКС, а не до апеляційного суду загальної юрисдикції.
На переконання адвоката, цей факт виключає його вину у пропуску процесуального строку та оскарженні ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду лише 12 грудня 2025 року, а наведена причина пропуску строку є поважною, а цей строк – таким, що підлягає поновленню.
Колегія суддів ККС встановила, що адвокат звернувся зі скаргою на цю ухвалу до Апеляційної палати ВАКС, яка ухвалила рішення про повернення скарги особі, яка її подала, оскільки оскаржуване судове рішення постановив слідчий суддя місцевого суду загальної юрисдикції, переглядати його в апеляційному порядку має право відповідний апеляційний суд загальної юрисдикції, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване рішення.
Натомість, як зазначає сам касатор, лише після викладення колегією суддів ККС позиції в рішенні від 09.12.2025 йому стало зрозуміло, що він помилково подав апеляційну скаргу на згадане вище рішення слідчого судді до АП ВАКС, а тому лише 12.12.2025 оскаржив його до апеляційного суду загальної юрисдикції.
Ці обставини, а саме процесуальна поведінка адвоката, який зволікав з оскарженням згаданої вище ухвали слідчого судді до апеляційного суду загальної юрисдикції, звернувся з її оскарженням до апеляційного суду з порушенням юрисдикції, визначеної, зокрема, п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК, при цьому тривалий час, який минув з дати завершення процесуального строку, на переконання колегії суддів ККС, не свідчать про існування в адвоката об’єктивних перешкод для реалізації права подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді місцевого суду саме до апеляційного суду.
Отже, за висновком ККС ВС, апеляційний суд розглянув клопотання в межах наведених адвокатом доводів та за відсутності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК обґрунтовано, з достатнім мотивуванням своїх висновків, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення цього строку і повернув апеляційну скаргу.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
