Connect with us

Законодавство

Яким бути новому закону про адвокатуру та адвокатську діяльність?

Інна Рафальська,
голова Ради адвокатів міста Києва, заслужений юриcт України

Роль і значення інституту адвокатури в сучасному демократичному суспільстві неможливо переоцінити. Адже саме незалежній адвокатурі держава делегувала функцію представництва і захисту прав та інтересів кожної особи в судах, надання тим, хто її потребує, професійної правничої допомоги. Конституційні зміни, що відбулися, нарешті визначили за адвокатурою належну роль у системі правосуддя. Відбулося те, чого саме всі останні двадцять років прагнула адвокатська спільнота.

Одночасно конституційне визнання ролі адвокатури в системі правосуддя потребує інституційного посилення ролі та незалежності кожного адвоката на законодавчому рівні.

Системні зміни в сфері правосуддя та процедурі судочинства, безумовно зробили неминуче невідкладними зміни в законодавстві, що регулює адвокатську діяльність. Завдання нового закону про адвокатуру та адвокатську діяльність цілком практичні:

  1. Новий закон – один з елементів вдосконалення системи правосуддя. Прагнення держави забезпечити дійсно високопрофесійну правничу допомогу громадянам потребує встановлення нових, більш високих стандартів адвокатської професії та якості правничої допомоги: адвокат захищає не лише право конкретного клієнта, а основоположний принцип суспільства – верховенство права.
  2. Для належної реалізації цих завдань адвокат має отримати усі необхідні правові інструменти, які забезпечать реальну змагальність учасників судової процедури.
  3. Змагальність процесу повинна бути забезпечена належними державними гарантіями – адвокатським імунітетом.
  4. Адвокатський імунітет захищає не персонально адвоката, а довірительні взаємовідносити адвоката та клієнта, і спрямований на забезпечення збереження адвокатської таємниці.
  5. Адвокатська таємниця є абсолютним пріоритетом захисту державою, проте, гарантії остання надає лише незалежній професійній адвокатській діяльності.
  6. Незалежність адвокатської діяльності реалізується через систему професійних прав та етичних стандартів. Професійні права мають бути забезпечені правовими механізмами реалізації та відповідальністю за їх порушення. В свою чергу розширення професійних прав кореспондується з посиленням відповідальності адвоката перед клієнтом — за належний захист та представництво судом – за добросовісну процесуальну поведінку.
  7. Законодавчо визначено, що незалежність кожного адвоката як члена професійної спільноти гарантується, крім іншого, можливістю безпосереньої участі у вирішенні питань, пов’язаних із саморегулюванням адвокатської діяльності на демократичних засадах.
  8. Крім того, проект спрямований на вирішення правових колізій, які були виявлені протягом минулих п’яти років дії існуючого закону. Проблеми чинного закону наступні: декларативність положень щодо незалежності та професійних гарантій адвокатської діяльності. Відсутній будь-який дієвий правовий механізм поновлення порушених професійних прав. При цьому відсутнє законодавче розмежування захисту легітимної професійної діяльності та статусу особи, яка має право на здійснення адвокатської діяльності й одночасно здійснює іншу діяльність, з вимогою про надання адвокатського імунітету. Положення діючого закону помилково зміщують захист прав клієнта на «другу лінію» правового регулювання, що дозволяє скептично сприймати та трактувати «адвокатський закон виключно для адвокатів». П’ятирічні дискусії між адвокатами, правоохоронними органами та судами щодо практики реалізацїї гарантій адвокатської діяльності, є тому належним доказом.

Водночас, незважаючи на те, що основним досягненням діючого закону проголошено створення єдиної професійної самоврядної організації з обов’язковим членством і ній, адвокати досі не зрозуміли особисто для себе користь такого членства, оскільки не отримали належного захисту своєї діяльності, а заплутана система органів самоврядування з відсутністю належного розмежування компетенції виконавчих та представницьких органів різного рівня призводить до нівелювання самоврядності, посилення залежності адвокатів від свавільних рішень організації, яку вони утримують власним коштом.

Запропонований проект закону достатньою мірою вирішує ці наболілі проблеми. Законодавець пропонує розмежувати статус адвоката, особи, яка має право здійснювати адвокатськую діяльність, та адвоката, який здійснює незалежну професійну діяльність. Держава гарантує імунітет від незаконного втручання саме незалежним професіоналам. Тобто державні гарантії розповсюджуються саме на адвокатську діяльність, відносини адвокат — клієнт: розширений предмет адвокатської таємниці, адвокатська таємниця захищена неможливістю вилучення, огляду, залучення в якості доказів будь-якої інформації, що складає адвокатську таємницю, визначений особливий порядок отримання правоохоронними органами дозволу входу до приміщень, в яких адвокат здійснює свою діяльність. Порушення встановлених процедур, тягне за собою визнання отриманих доказів недопустимими. Відповідними нормами доповнений Кримінальний процесуальний кодекс.

Одночасно норми проекту спрямовані на забезпечення незалежності саме адвокатської діяльності, шляхом виключення гарантій та адвокатського імунітету для відносин підпорядкування адвокат – працедавець, що не є адвокатським об’єднанням чи бюро, при цьому законодавець, не обмежуючи право на заняття підприємницькою діяльністю особами, що отримали статус адвоката, надає останнім також право встановлювати наряду з цивільно-правовими трудові відносини: адвокат—адвокат, або адвокат—адвокатське об’єднання, покладаючи відповідальність за забезпечення незалежності адвокатської діяльності адвоката—працівника на адвоката— працедавця.

Законопроект посилює дисциплінарну відповідальність адвоката за неналежне виконання своїх професійних обов’язків перед клієнтом та судом, одночасно закріплюючи принцип юридичності визначеності при оцінці ознак дисциплінарного проступку та видів можливої відповідальності.

Визначаючи нову процедуру допуску до професії, законодавець максимально виключив суб’єктивний підхід в оцінці знань та навиків претендентів, а запровадження анонімного тестування після набуття необхідного досвіду діяльності на посадах стажера адвоката, судді або прокурора, зробить адвокатський іспит більш об’єктивним. При цьому прикінцеві положення закону встановлюють перехідний період для входу в професію юристами за спрощеною процедурою саме для виконання конституційних положень про встановлення адвокатської монополії.

Також зконодавець запроваджує нові, більш широкі можливості участі кожного адвоката в системі єдиної самоврядної організації на національному та регіональному рівнях шляхом безпосередної участі в регіональних конференціях, повної відкритості діяльності та процесу прийняття рішень органів адвокатського самоврядування для кожного адвоката, розмежування компетенції регіональних та національних органів самоврядування. Нарешті Національна асоціація адвокатів України як організація отримає власні виконавчі органи, а адвокатура України чітку й зрозумілу систему органів адвокатського самоврядування.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Джерело: Юридичний вісник України

Читати далі
Клікніть для коментування

You must be logged in to post a comment Login

Залишати коментар

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2022
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.