Стан дотримання конституційних прав громадян під час досудового розслідування. Дотримання конституційних прав і свобод громадян окремими правоохоронними органами: аналіз за 2017 рік (частина друга)

Продовження. Початок

Робота органів прокуратури

Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора України (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), кандидат юридичних наук, адвокат, заслужений юрист України

Окрім того, в 2017 році слідчими прокуратури було затримано 1 068 осіб у порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК України, тобто без ухвали суду, що значно більше ніж у попередні роки (у 2016 — 1 015 осіб, в 2015 ці — 1 010 осіб, а в порівнянні з 2013—2014 роками — взагалі у понад два рази, відповідно, 454 і 484 осіб)! Із цього числа затриманих у подальшому було звільнено з-під варти 573 особи (або 53,6%), що становить більше половини затриманих , що також значно більше ніж у минулі роки (у 2016 — 451, у 2015 — 466, а в позрівнянні з 2013—2014 роками — взагалі вдвічі, відповідно, 238 і 237). Переважна більшість таких осіб була звільнена через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — 284 особи, що також значно більше ніж у попередні роки: у 2016 — 180, у 2015 і — 213 , у 2014 — 118, а в порівнянні з 2013 роком навіть і втричі — 104. Частину — 110 осіб було звільнено безпосередньо прокурором (слідчим) без застосування запобіжного заходу, що також значно більше ніж у попередні роки (у 2016 — 90, у 2015 — 56, у 2014 — 29, у 2013 — 48), а 2 особи — за не підтвердженням підозри у вчиненні правопорушення, хоча таких випадків, наприклад, у 2013— 2014 роках, взагалі не було.

Ці показники красномовно свідчать про суттєве збільшення випадків порушення слідчими прокуратури та їх процесуальними керівниками конституційних прав громадян на свободу й особисту недоторканність, про порушення вимог статей 178,178 та 208
КПК України. Не виключаю, що мали місце й випадки, коли винуватість підозрюваного не була доведена в необхідному обсязі або висунуті підозри не були повністю обґрунтовані. Таким чином, як мінімум 394 особи (284+110+2) незаконно затримувалися слідчими прокуратури й прокурорами та піддавалися процесуальному примусу без належних на те підстав.

Тому саме про такі «результати» діяльності його відомства в першу чергу потрібно звітувати нині діючому Генеральному прокурору, про кількість громадян, яким «зламали» долі незаконними затриманнями, взяттям під варту, врученням підозр слідчими і прокурорами очолюваного ним відомства, а не розповсюджувати так звану «соціальну рекламу» на телеканалах, які належать олігархам, з якими він так успішно «бореться», та звітувати про «нечувані за останні роки» досягнення в боротьбі з корупцією, а тим більше — про проведену ним «реформу» прокуратури, в результаті якої цей конституційний орган просто зруйнований, в зв’язку з чим не забезпечує належний нагляд за додержанням прав і свобод громадян.

Робота Нацполіції: проблема на проблемі

Про це видно і з аналізу стану дотримання конституційних прав і свобод громадян слідчими Національної поліції України, в тому числі й через відсутність прокурорського нагляду за додержанням ними законів на досудовому розслідуванні, статдані діяльності яких ще гірші.

Так, у 2017 році в провадженні слідчих Нацполіції знаходилося 2 054 821 кримінальне провадження, що значно більше ніж у попередні роки: у 2016 і — 1 860 877, у 2015 — 1 669 622, у 2014 — 1 566 763, у 2013 ці — 1 780 965, із яких закінчено розслідуванням 875 042 проваджень (42,6% (з повторно закінченими), що дещо більше ніж у 2016 році — 819 004 та у 2015 — 859 411, проте суттєво менше ніж у 2014 і — 912 741 та в 2013 рр. — 1 246 912), з яких 748 191 провадження закриті за відсутності події та складу злочину, чи в зв’язку з відсутністю достатніх доказів винуватості у вчиненні злочину, що становить 85,5% від їх загальної кількості х, що також більше ніж у 2016 — 710 139 та в 2015 рр. — 737 550, але менше ніж у 2014 і — 776 502 та у 2013 рр. — 1 084 685).

Таким чином, така величезна кількість закритих кримінальних проваджень може свідчити як про неякісне досудове розслідування, в результаті якого не вдалося здобути достатніх доказів вини осіб, так і про те, що слідчі (розшукові) дії, які здійснювалися в рамках цих розслідувань й обмежували конституційні права громадян, були безпідставними та необґрунтованими. На ці негативні показники ефективності досудового розслідування впливає і явно шкідлива вимога КПК 2012 року про обов’язкову реєстрацію всіх заяв і повідомлень про злочини без виключення, яка відволікає слідчих і прокурорів від розкриття й розслідування злочинів, в тому числі й по «гарячих слідах» очевидних кримінальних правопорушень, по яких встановлені особи.

Окрім того, слідчими Нацполіції направлено до суду 2 822 клопотання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності, що, знову ж таки, значно більше ніж у 2016 — 1 963 та в 2015 рр. — 2 465, але менше ніж у 2014 — 3 357 та 2013 рр. — 3 185.

Кількість виправданих судами осіб по справах слідчих поліції становить 356, що дійсно трохи менше ніж у 2016 — 396 та у 2015 рр. — 362, але, знову ж таки, значно більше ніж у 2014 році — 332, а в порівнянні з дореволюційним 2013 роком — майже втричі (106)! Більше того, треба мати на увазі, що з цього числа незаконно притягнутих у 2017 році до кримінальної відповідальності 64 особи трималися під вартою, що теж значно більше ніж у всі попередні роки (у 2016 — 63, у 2015 — 42, у 2014 — 37, а в порівнянні з 2013 роком майже втричі — 20). Таким чином, як мінімум, щодо 3 178 (2 822+356) осіб слідчими Нацполіції при відсутності належного нагляду з боку прокурорів було здійснено незаконне кримінальне переслідування, що в цілому підтверджує факт суттєвого погіршення стану дотримання конституційних прав і свобод громадян під час проведення досудового розслідування в слідчих підрозділах Національної поліції України і спростовує голослівні заяви керівників МВС і тої ж Нацполіції про успішні «реформи» в їх системі.

Саме про погіршення стану дотримання конституційних прав і свобод громадян в діяльності слідчих Нацполіції свідчить і той факт, що залишок незакінчених ними кримінальних проваджень на кінець звітного 2017 року становив 1 032 423 проваджень, що теж набагато більше ніж у попередні роки (у 2016 — 913 486, у 2015 — 664 291, у 2014 — 512 793, у 2013 — 362 541, тобто більше ніж утричі), з яких лише в 6 206 випадках (або у 0,6%) особам повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень! Це теж свідчить про стрімке погіршення захисту прав потерпілих, оскільки по величезному масиву нерозкритих злочинів, в тому числі й проти особи, не встановлені винні особи і не вжито необхідних заходів до притягнення їх до кримінальної відповідальності та відшкодування шкоди особам, відносно яких були вчинені злочини! Тим більше, під вартою за незакінченими кримінальними провадженнями на кінець року трималися всього 1 334 особи, з яких зі строком тримання понад 60 днів — 268 осіб. Одним словом, ефективність діяльності слідчих поліції по розкриттю й розслідуванню злочинів та, тим більше, захисту і відновленню прав і законних інтересів потерпілих практично знаходиться на катастрофічно низькому рівні! А якщо врахувати, що і в цьому ці, і в майбутніх роках кожен звітний період буде реєструватися ще по 1 млн і більше кримінальних правопорушень, можна лише уявити, в якому становищі будуть перебувати наші громадяни вже впродовж майбутніх кількох років, бо кількість нерозкритих злочинів буде лише накопичуватися.

Окрім того, треба мати на увазі, що в 2017 році слідчими НПУ було затримано 12 549 осіб у порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді, що теж більше ніж у попередні роки (у 2016 і — 9 565 осіб, в 2015 — 11 699, у 2014 — 12 423) і дещо менше ніж у 2013 році — 14 163 осіб. З числа затриманих у подальшому було звільнено з-під варти 4 360 особи, або 34,7%, що, знову ж таки, значно більше (майже вдвічі) ніж у минулі роки (у 2016 — 2 665, у 2015 — 2 803, у 2014 — 2 714, у 2013 і — 2 579). Найбільша кількість осіб звільнена у зв’язку з відмовою суду в обранні цього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — 2 566, що також значно більше ніж у минулі роки (у 2016 — 1 776, в 2015 і — 1 989, у 2014 — 1 071, а в 2013 — 1 734). При цьому 239 осіб із них було звільнено слідчими і прокурорами за не підтвердженням підозри у вчиненні злочину, що теж значно перевищило кількість таких осіб у минулих роках: у 2016 — 159, у 2015 ще менше — 68, а в 2013–2014 роках взагалі 11 і 7 осіб, відповідно.

Таким чином, варто констатувати, що кожного третього громадянина працівники і слідчі Нацполіції затримували необґрунтовано, а отже, були порушені їх права на свободу та особисту недоторканність. Тому, навіть виходячи із цих статданих, залишається незрозумілою позиція Посла США про дуже сильний «прорив» у реформуванні Нацполіції України!

Така оцінка «псевдореформ» Нацполіції нашими так званими «друзями» і «партнерами», декого з них інколи називають «донорами», вельми насторожує, бо виходить, що дотримання конституційних прав громадян, зокрема на свободу і особисту недоторканність, не є пріоритетом для них, в тому числі й для такої великої демократичної держави, як Сполучені Штати Америки.

Робота слідчих ДФС

Украй незадовільною в цій частині є й робота слідчих підрозділів Державної фіскальної служби України за 2017 рік. Тим більше, варто пам’ятати, що на сьогоднішній день статус цих органів взагалі невизначений, адже згідно поправок до Податкового кодексу податкова міліція ще з 1 січня 2017 року втратила свої повноваження. Проте досудове розслідування слідчі цього правоохоронного органу, в результаті бездіяльності органів прокуратури та відсутності прокурорського нагляду, продовжують здійснювати. І тому нічого дивуватися, бо прокурори не просто ігнорують факт відсутності повноважень у податкової міліції, вони ще й заохочують її незаконне функціонування, в тому числі шляхом погодження, наприклад, клопотань слідчих податкової міліції до слідчих суддів про надання тимчасових доступів до речей і документів, проведення обшуків, накладення арештів на майно тощо. Вже не кажучи про те, скільки обвинувальних актів завдяки такій «позиції» прокурорів було складено в 2017 році слідчими «органу, якого не існує», і передано за погодженням із прокурорами до суду. А така діяльність цих слідчих підрозділів поза законом неминуче призведе до визнання здобутих ними таким чином доказів не уповноваженим органом недопустимими в суді й потягне за собою завідомо незаконне притягнення громадян до кримінальної відповідальності, тобто порушення їх прав і свобод.

Разом із тим, незважаючи на цю обставину, в 2017 році в провадженні слідчих ДФС знаходилося 7 197 кримінальних проваджень, що дійсно значно менше ніж у попередні роки (у 2016 — 8 748, у 2015 — 9 939, у 2014 — 10 936, у 2013 — 15 046), з яких закінчено розслідуванням всього 2 605 проваджень (із повторно закінченими), або всього 36,2%, що також значно менше ніж у минулі роки (у 2016 — 3 358, у 2015 — 3 772, у 2014 — 4 608, у 2013 — 7 049).

Із загальної кількості проваджень, закінчених слідчими ДФС, — 1 517 закрито за відсутності події та складу злочину чи достатніх доказів вчинення злочину, або 58,2%, тобто більше половини, а також направлено до суду 274 клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, що також може свідчити про дріб’язковість таких кримінальних правопорушень або про відсутність у них достатніх доказів винуватості підозрюваних. Окрім того, кількість виправданих судами осіб становить 12, в той час як у 2013 році таких було всього 6 осіб. Таким чином, як мінімум щодо 286 осіб (274+12) слідчими ДФС за відсутності належного нагляду з боку прокурорів здійснювалося необґрунтоване кримінальне переслідування, яке закінчилося звільненням від кримінальної відповідальності та виправдуванням!

Окрім того, залишок незакінчених слідчими ДФС кримінальних проваджень на кінець звітного 2017 року становив 1 801 провадження, з яких лише у 58 провадженнях особам повідомлено про підозру, або всього в 3,2% випадків. Це говорить про неспроможність слідчих ДФС, у тому числі і в силу своєї правової невизначеності та за відсутності належного процесуального керівництва з боку прокурорів, швидко та ефективно збирати докази винуватості підозрюваних, або прийняти рішення про відсутність події чи складу злочину, що систематично призводить до невизначеного статусу осіб, які фігурують в якості неплатників податків, і дає підстави ЗМІ називати їх ймовірними злочинцями, що порочить честь і гідність людей, а також порушує принцип презумпції невинуватості.

Окрім того, в 2017 році слідчими ДФС було затримано 8 осіб у порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК України, тобто без ухвали суду, що дещо менше ніж у попередні роки, але заради об’єктивності слід зазначити, що тоді і кримінальних проваджень ними закінчувалося значно більше. В подальшому всі ці 8 затриманих осіб були звільнені з під-варти, з яких 5 — через відмову суду в обранні виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а 3 — звільнено безпосередньо прокурором (слідчим) без ініціювання та застосування цього виняткового запобіжного заходу. Таким чином, випливає, що всі 8 вказаних осіб були затримані незаконно й необґрунтовано!

Підсумовуючи роботу слідчих ДФС за минулий рік, треба також відзначити, що кожен другий переданий ними до суду обвинувальний акт ґрунтувався на угоді про визнання винуватості між підозрюваним і прокурором, а отже, досудове розслідування проводилося не в повному обсязі, а судове слідство по таких справах взагалі не відбувалося. Більше того, до суду була направлена значна частина клопотань про звільнення підозрюваних від кримінальної відповідальності, що також може свідчити про поспішність і безпідставність оголошених цим особам повідомлень про підозру. А враховуючи, що проведення досудового розслідування слідчими ДФС має «невизначений законодавчий статус», тобто вони фактично діють поза межами правового поля, тому всі докази, зібрані ними, як неуповноваженим КПК органом після 1 січня 2017 року, судом будуть визнані недопустимими, а обвинувачені — невинними. Як результат, усі виправдані особи виявились такими, права яких на стадії досудового розслідування були порушеними.

Робота Служби безпеки України

Не набагато кращі статистичні дані в частині дотримання конституційних прав і свобод громадян і в роботі слідчих Служби безпеки України. Так, протягом 2017 року в їх провадженні знаходилося 10 527 кримінальних справ, що значно більше ніж у 201 —2015 роках (у 2015 — 7 118, у 2014 — 5 983, у 2013 — 5 123) і трохи більше ніж у 2016 році (10 041), з яких закінчено розслідуванням лише 1 386 проваджень (з повторно закінченими), або всього 13,1%!

Із числа закінчених — 234 провадження були закриті за відсутності складу та події злочину, чи в зв’язку з відсутністю достатніх доказів вчинення злочину. А якщо додати до цієї кількості й 87 клопотань, направлених до суду про звільнення підозрюваних від кримінальної відповідальності, що значно більше ніж у попередні роки (у 2016 — 62, у 2015 — 51, у 2014 — 27, у 2013 — майже в 30 разів менше — 3), то в цілому можна зробити також невтішний висновок і про малозначність виявлених слідчими СБУ кримінальних правопорушень, і про безпідставність кримінального переслідування ними громадян, і про неспроможність разом із прокурорами довести винуватість підозрюваних та обвинувачених у вчиненні більш тяжких злочинів, а в сукупності — про порушення прав і свобод громадян.

До речі, кількість виправданих в 2017 році судами осіб за справами слідчих СБУ становила 12, що також значно більше ніж у попередні роки (у 2016 — 9, у 2013–2015 рр. — по 4), з яких троє трималися під вартою. Наголошую, що це якраз і є ті особи, які були незаконно затримані, яким необгунтовано було повідомлено про підозру, які незаконно піддавалися процесуальному примусу, і конституційні права яких були обмежені та порушені. Зверніть увагу, що ця цифра в системі слідчих підрозділів СБУ з року в рік зростає

Окрім того, у 2017-му слідчими СБУ було затримано 312 осіб у порядку, передбаченому статтями 207, 208 КПК України, тобто без ухвали суду, що менше ніж у 2014 і 2015 роках (685 і 656 особи), але значно більше ніж у 2013 і 2016 рр., відповідно, — 187 і 283 особи. З їх числа в подальшому було звільнено з-під варти 71 особу, або 22,7%, тобто майже кожного четвертого, що також більше ніж у 2013 і 2016 роках (35 і 55), але менше ніж у 2014 і 2015 рр. (118 і 72). До речі, з числа звільнених осіб: 23 — через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у 2016 році — 19, у 2015 — 18, у 2014 34, в той час як у 2013 — лише 8), 16 осіб — безпосередньо слідчим (прокурором) без застосування запобіжного заходу, та 3 особи — у зв’язку із скасуванням апеляційним судом постанов суду про обрання такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Таким чином, як мінімум 41 (23+16+3) особа була затримана слідчими СБУ незаконно.

Про погіршення ситуації з дотриманням слідчими СБУ прав і свобод громадян свідчить і залишок незакінчених кримінальних проваджень у них на кінець звітного 2017 року, який становив 2 067 проваджень, що також значно більше ніж у минулі роки (за винятком 2016 року, коли цей показник був дещо вищим — 2 773): у 2015 році — 1 554, у 2014 — 1 851, у 2013 — 533, з яких лише у 182­х справах особам повідомлено про підозру, або всього у 8,8% випадках! До речі, під вартою за незакінченими кримінальними провадженнями в 2017 році перебувало 69 осіб, що більше ніж у 2016 та 2013 роках, але менше ніж у 2014–2015 р. (у 2016 — 58, у 2015 — 129, у 2014 — 73, а у 2013 — 22). Зі строком тримання понад 60 днів — перебувало 40 осіб, що значно більше ніж у попередні роки, за винятком 2015 року (у 2016 — 21, у 2015 — 87, у 2014 — 31, а в 2013 — 13).

Із викладеного вище вбачається, що слідчі Служби безпеки України за минулий рік закінчили розслідуванням лише 13% проваджень, кожне п’яте з яких було закрито за не підтвердженням події та складу злочину, а також у зв’язку з недоведеністю винуватості підозрюваних, плюс до цього 12 осіб було виправдано судами та 41 особа незаконно затримана, тобто, як мінімум 140 (87+12+41) осіб були незаконно притягнуті до кримінальної відповідальності. Водночас значна частина кримінальних проваджень продовжують «висіти» в слідчих СБУ, що теж є порушенням прав потерпілих та інших громадян на розумні строки розслідування.

Окрім того, на вкрай низькому рівні знаходиться стан розкриття й розслідування слідчими СБУ кримінальних правопорушень минулих років, який становить не більше 3 %, а це, звертаю увагу, не відшкодована шкода потерпілим, суспільству і державі в цілому, чиї права та інтереси не поновлені, й за такого відношення до виконання службових обов’язків слідчих СБУ немає надії на їх розкриття і в майбутньому.

(Далі буде…)

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути