Судова практика
Роботодавець не вправі обмежувати нарахування та виплату надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, незважаючи на дію правого режиму воєнного стану
20 травня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 752/20726/24 частково задовольнив касаційну скаргу позивача, якому при звільненні не було нараховано та виплачено надбавку за роботу в умовах режимних обмежень.
Позивач наполягав, що роботодавцем було порушено законодавство щодо компенсації у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці. Зокрема йому, як працівнику режимно-секретного органу підприємства, який постійно працював в умовах режимних обмежень була встановлена та виплачувалась надбавка за роботу в умовах режимних обмежень до посадового окладу у розмірі 30%. Натомість, при звільненні йому не було виплачено зазначену надбавку.
Читайте також: Офіційні відомості ПФУ щодо розміру зарплати працівника не можуть бути прийняті судом як докази розміру заборгованості по зарплаті
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що, враховуючи положення ст. 64 Конституції України, ст. 1, 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення з 01 березня 2022 р. нарахування та виплати надбавок до посадового окладу було правомірним й могло бути застосованим в умовах воєнного або надзвичайного стану.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надає роботодавцю право зупиняти дію виключно положень колективного договору, у той час, як надбавка за роботу в умовах режимних обмежень передбачена нормами Закону України «Про державну таємницю» та Положення № 414.
Верховний Суд вказав, що частиною 2 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених ст. 43, 44 Конституції України.
Статтею 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Наведеними нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено можливість роботодавця на період воєнного стану призупиняти дію окремих положень колективного договору, зокрема, які передбачають певні надбавки і доплати.
У той же час, позивачу було встановлено надбавку до посадового окладу у розмірі 30 % як працівнику режимно-секретного органу підприємства, який постійно працює в умовах режимних обмежень, яка передбачена законодавством України, а саме нормами Закону України «Про державну таємницю» та Положення № 414. Тобто це право позивача прямо встановлено Законом та не залежить від умов колективного договору, тому роботодавець не мав права обмежувати нарахування та виплату такої надбавки в односторонньому порядку, незважаючи на дію правого режиму воєнного стану.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (чинної на час звернення до суду з позовом та розгляду судами справи) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, не були взяті до уваги та перевірені доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, визначений ч. 1 ст. 233 КЗпП України, а тому Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
