Передача координат українських військ співробітнику фсб рф є завершеним складом державної зради, незалежно від того, чи було в подальшому уражено ці об’єкти

16 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 334/10515/24 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника на вирок засудженому за державну зраду (ч. 2 ст. 111 КК).

За матеріалами кримінального провадження засуджений упродовж березня-червня 2024 р. передавав через месенджер Telegram співробітнику фсб рф відомості про місця дислокації та переміщення підрозділів і військової техніки ЗСУ. 

Захисник у касаційній скарзі доводив, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях, оскільки дані про особу, з якою листувався засуджений, підтверджені лише відомостями з інтернет-сайтів, а докази – протоколи огляду сторінок і месенджера – є неналежними; не встановлено причино-наслідковий зв`язок між діями засудженого та шкодою, спричиненою від таких дій сувереніту, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Читайте також: Передача особою інформації представнику ворожої держави свідчить про її прагнення до активної підривної діяльності і кваліфікується як державна зрада

Верховний Суд нагадав, що ст. 84 КПК визначає доказами фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, а ст. 99 КПК відносить до документів, зокрема, матеріали фото-, відеозапису та інші носії інформації, у тому числі електронні.

Сам по собі факт отримання відомостей із відкритих інтернет-джерел не свідчить про недопустимість відповідних доказів; такі відомості можуть бути використані як документи у розумінні ст. 99 КПК за умови їх належної процесуальної фіксації, зокрема шляхом складання протоколів огляду відповідно до ст. 237 КПК.

При цьому електронні докази з відкритих джерел не були єдиною підставою для висновків суду, вони використовуються в сукупності з іншими доказами, зокрема протоколом негласної слідчої (розшукової) дії щодо листування в Telegram, висновком комп’ютерно-технічної експертизи щодо належності облікового запису вилученому телефону та офіційною відповіддю командування про фактичне розташування військ у зазначених локаціях і датах.

Читайте також: Інформування ворога про переміщення зброї, боєприпасів та військових підрозділів має кваліфікуватися як державна зрада, якщо передані відомості не є державною таємницею

Верховний Суд також відхилив довід захисту про необхідність встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями засудженого та шкодою для суверенітету і безпеки України. Суд вказав, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 111 КК, має формальний склад, об’єктивна сторона якого вичерпується самим суспільно небезпечним діянням; законодавча конструкція цього складу не вимагає встановлення причинного зв’язку між діянням і конкретними шкідливими наслідками, а сам факт добровільної передачі координат дислокації військ представнику держави-агресора в умовах активних бойових дій є завершеним складом державної зради незалежно від того, чи було вчинено подальші акти ураження цих об’єктів.

Суд також підтвердив, що предметом злочину за ст. 111 КК можуть бути будь-які відомості, зібрані чи передані на виконання завдання іноземної держави, зокрема і з загальнодоступних джерел, якщо вони становлять оперативний інтерес для противника, – особливо ті, що не оприлюднюються у відкритому доступі щодо руху військової техніки та місць базування підрозділів ЗСУ.

Отже, Верховний Суд залишив вирок і ухвалу без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення 

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути