Державний акт лише посвідчує право власності на землю, тому без судового скасування самої підстави його набуття відмова у захисті прав власника є неправомірною

12 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у справі № 307/3365/18 частково задовольнив касаційну скаргу землевласника на відмову у зобов’язанні сусіднього землевласника знести металеву теплицю і господарську будівлю та не чинити перешкоди при відновленні межі.

Позивач зазначив, що є власником земельної ділянки на підставі державного акта, а відповідач як суміжний землекористувач самочинно збудував споруди, які накладаються на цю ділянку.

Суд першої інстанції задовольнив позов, установивши, що теплиця та цегляний сарай відповідача є самочинним будівництвом і частково розташовані на земельній ділянці позивача, чим порушують його право користування.

Читайте також: Знесення об’єкта нерухомості є належною вимогою для захисту прав власника земельної ділянки, на якій самочинно зведено об’єкт

Апеляційний суд скасував рішення і  відмовив у позові, оскільки ухвалою суду від 9 лютого 2024 р. у кримінальній справі колишнього голову селищної ради звільнили від кримінальної відповідальності за підроблення державних актів через закінчення строків давності. Суд уважав, що позивач набув право власності неправомірно, тому не має права вимагати знесення споруд.

У касаційній скарзі позивач зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував ст.ст. 328, 391, 376 ЦК і не врахував, що визнання державного акта на землю підробленим не анулює право власності, а лише є підставою для його оскарження (акт є документом, що посвідчує право, а не самим правом), а також помилково врахував обставини, які суд першої інстанції не досліджував і на момент ухвалення його рішення ще не існували.

Читайте також: Власник земельної ділянки, на якій розташовано самочинно збудований об’єкт може вимагати захисту права власності на ділянку, а не набуття права на знесення об’єкта коментарі

Верховний Суд не погодився з апеляційним судом і зазначив, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або його незаконність не встановлена судом. Державний акт є документом, що посвідчує право власності на землю, а не підставою його виникнення (такою підставою є, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування). У приватному праві не передбачено нікчемності для оспорюваного державного акта. Він оспорюється виключно за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним.

Закриття кримінального провадження за строками давності (без вироку суду) та відсутність судового рішення про скасування рішення ради чи державного акта не анулюють право власності позивача й не доводять його неправомірність.

Читайте також: Знесення самочинно зведеного об’єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі інші передбачені законодавством заходи

У зв’язку з цим  Суд виснував, що відсутність належного судового рішення про незаконність набуття права власності або недійсність відповідної підстави його виникнення є перешкодою для відмови власнику в захисті права на земельну ділянку.

Крім того, апеляційний суд порушив межі апеляційного перегляду справи (ст. 367 ЦПК). Він безпідставно врахував документ, якого не існувало на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, адже рішення місцевого суду ухвалене у 2021 р., а ухвала у кримінальній справі — лише у 2024 р.

У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу частково задовольнив, постанову скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути