Судова практика
Належним способом захисту прав держави на протирадіаційне укриття є негаторний, а не віндикаційний позов, бо захисні споруди не можуть вибувати з володіння держави
16 вересня 2026 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 924/720/22 частково задовольнила касаційну скаргу Товариства, скасувавши судові рішення в частині визнання недійсним наказу про передачу захисної споруди цивільного захисту та визнання права власності держави на неї.
Прокурор у позові зазначав, що спірну споруду неправомірно передано у приватну власність Товариства на підставі наказу Держкомітету зв’язку та інформатизації, оскільки законодавство забороняло приватизацію протирадіаційних укриттів. Просив усунути перешкоди державі у користуванні й розпорядженні майном шляхом визнання частково недійсним наказу, зобов’язання Товариства повернути споруду та визнати на неї право власності держави в особі ФДМУ.
Читайте також: Витребування майна з чужого незаконного володіння
Суди задовольнили позов, вважаючи, що захисна споруда не підлягала приватизації, а обраний спосіб захисту прав держави є належним.
Товариство в касаційній скарзі зазначило, що належним мав бути віндикаційний позов, а застосування негаторного позову дозволило судам уникнути виконання положень ЦК щодо витребування майна та позовної давності.
Велика Палата Верховного Суду у цій справі вирішувала ключові питання: яким є правовий режим захисних споруд цивільного захисту та чи могло протирадіаційне укриття переходити з державної у приватну власність; який спосіб захисту є ефективним у таких спорах.
Насамперед Суд визначив правовий режим протирадіаційного укриття та зауважив, що законодавче визначення захисних споруд цивільної оборони відносить такі об’єкти до одного з видів захисних споруд цивільної оборони, призначених для укриття та тимчасового захисту людей, техніки та майна.
Аналіз ст. 178 ЦК, ч. 2 ст. 5 Закону № 2163-XII, преамбули, ч. 1 ст. 1 Закону № 2974-XII, п. 14 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту свідчить, що державні протирадіаційні укриття як вид захисних споруд цивільного захисту/оборони не підлягали приватизації (відчуженню), оскільки є публічними речами загальнодержавного значення.
Суд наголосив, що сама державна реєстрація права приватної власності на об’єкт, який за законом не може перебувати у такій власності, не означає переходу володіння ним і не змінює його володільця. Розміщення захисної споруди у підвалі приватної будівлі та перехід права власності на саму будівлю не змінюють особливого правового режиму укриття — воно залишається у державній власності.
Оскільки порушення прав держави у цьому разі не пов’язане з позбавленням її володіння, ця обставина є визначальною для вибору належного способу судового захисту, зокрема подання негаторного, а не віндикаційного позову.
На цій підставі Суд виснував, що належним та ефективним способом захисту прав власника такого майна — держави — на протирадіаційне укриття як один із видів захисних споруд цивільного захисту є негаторний позов.
Читайте також: Земляна гребля не є самостійним об’єктом нерухомого майна, тому державна реєстрація права приватної власності на неї є незаконною
Водночас Суд розмежував належний спосіб захисту та окремі вимоги прокурора. Ефективним способом захисту права держави на захисну споруду є негаторний позов про її повернення. Рішення за таким позовом є самостійною підставою для реєстрації права власності, тому оскаржувати проміжні рішення чи правочини не потрібно. З огляду на це, вимоги прокурора про визнання недійсним наказу в частині передачі споруди та про визнання права власності держави є неналежними й неефективними.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків КГС у постановах від 11 вересня 2024 р. у справі № 906/1052/22 та від 23 вересня 2025 р. у справі № 924/720/22 про те, що належним способом захисту права у таких правовідносинах є витребування нерухомого майна, тобто віндикаційний позов.
Суд наголосив, що суди у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
У підсумку Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу, скасувала судові рішення в частині задоволення вимог про визнання недійсним наказу та визнання права власності за державою, відмовила в позові в цій частині; в іншій частині — щодо зобов’язання повернути захисну споруду в межах негаторного позову — рішення судів попередніх інстанцій залишила без змін.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
