Найкращим інтересам дитини, яка втратила матір, відповідає її повернення до місця постійного проживання до батька, який має переважне право перед правом бабусі на спілкування

9 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС у справі № 203/3031/24 залишив без задоволення касаційну скаргу бабусі на рішення, якими визнано незаконним переміщення та утримання в Україні малолітньої доньки позивача та зобов’язано бабусю повернути дитину батьку у Швейцарію.

Позивач зазначав, що мати з малолітньою донькою без його згоди виїхала в Україну. Компетентний суд Швейцарії заборонив матері й дитині залишати її територію, призначив батьку фактичну опіку, зобов’язав негайно повернути дитину та визначив матері побачення двічі на місяць.

Згодом мати померла, а дитина залишилася з бабусею в Україні.

Читайте також: Невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим дає підставу для позову про її відібрання і повернення за попереднім місцем проживання

Суди попередніх інстанцій визнали незаконним переміщення й утримання в Україні малолітньої доньки позивача та зобов’язали бабусю повернути дитину батьку до місця постійного проживання в Швейцарії, оскільки протиправність вивезення дитини зі Швейцарії та її подальшого утримування в Україні підтверджено рішенням компетентного суду Швейцарії.

Касаційну скаргу бабусі мотивовано безпідставною відмовою судів у направленні судового доручення до компетентних органів Швейцарії для витребування доказів щодо нездійснення батьком виховання дитини на момент її переміщення, а також ризику заподіяння дитині фізичної чи психологічної шкоди або створення нестерпної обстановки в разі її повернення.

Верховний Суд, погоджуючись із попередніми судами, зазначив, що Швейцарія була місцем постійного проживання дитини на момент її вивезення матір’ю в Україну. Такі дії матері, а також подальше утримування дитини в Україні бабусею є незаконними й підпадають під дію Гаазької конвенції 1980 р.

Читайте також: Зміна місця проживання дитини батьком не є підставою для відібрання дитини, якщо місце проживання не визначалося судом або органом опіки та піклування

Аналізуючи практику ЄСПЛ, Суд зауважив, що у справах про повернення дитини до країни постійного проживання обов’язок доведення обставин для її неповернення (ч. 1 ст. 13 Гаазької конвенції) покладається на особу, яка вивезла або утримує дитину. 

Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги, оскільки клопотання про витребування доказів не вплинуло б на правильність вирішення справи, де достовірно встановлено факт незаконного переміщення дитини зі Швейцарії та її утримування матір’ю, а згодом бабусею в Україні всупереч волі батька. Компетентний суд Швейцарії призначив опіку над дитиною батьку, не виявивши з його боку загрози для неї. Дані про позбавлення позивача батьківських прав відсутні.

З огляду на це Верховний Суд виснував, що повернення малолітньої дитини до місця постійного проживання у Швейцарії відновить права батька на її особисте виховання та відповідатиме найкращим інтересам дитини, мати якої померла.

За законодавством України бабуся дитини має право спілкуватися з онучкою та брати участь у її вихованні (ч. 1 ст. 257 СК), однак батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч. 1 ст. 151 СК).

У підсумку Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.

Підготувала Тетяна Романенко

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути