Судова практика
Передача агресору інформації про ЗСУ для завдання ударів кваліфікується за ч. 3 ст. 114-2, а активна ініціатива в листуванні з ним доводить прямий умисел
Несанкціоноване поширення інформації про ЗСУ в умовах воєнного стану: збирання та передача ворогу деталізованих даних про захист військових об'єктів для обстрілів кваліфікується за ч. 3 ст. 114-2 КК, а активна ініціатива у комунікації з агресором доводить прямий умисел
1 вересня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати ККС у справі № 372/2509/23 залишив без задоволення касаційну скаргу обвинуваченого на судові рішення про визнання його винуватим у несанкціонованому поширенні інформації про переміщення або розміщення ЗСУ в умовах воєнного стану (ч. 3 ст. 114-2 КК).
Обвинувачений зафіксував на фото й відео військові об’єкти, блокпости, укріплення та розташування ЗСУ, після чого передав ці закриті дані співробітнику фсб рф, чим умисно й несанкціоновано поширив інформацію про розміщення військових формувань ЗСУ.
Суди попередніх інстанцій засудили його за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК та із застосуванням ст. 69 КК призначили покарання у виді позбавлення волі на 7 років.
У касаційній скарзі обвинувачений стверджував про неправильність кваліфікації його дій. Вказував, що не мав умислу передавати ворогу секретні відомості, а, навпаки, редагував матеріали для його дезінформації. Також скаржник указував, що передана інформація була відкритою.
Верховний Суд підтримав висновки судів, які застосували стандарт «поза розумним сумнівом» і встановили, що обвинувачений з корисливих мотивів в умовах воєнного стану добровільно розпочав листування зі співробітником фсб рф. Він таємно збирав, фіксував на фото й відео та передавав ворогу детальну інформацію про розташування, техніку й фортифікації об’єктів ЗСУ, що відсутня у відкритому доступі уповноважених державних органів.
Суд визнав правильним відхилення доводу захисту про те, що адреси об’єктів були у відкритому доступі та зауважив, що існує суттєва різниця між офіційною адресою установи та оперативною, деталізованою інформацією про її захист. Передача тактичних нюансів — блокпостів, укріплень, чисельності сил, спецтехніки, в’їздів чи виїздів — навіть за відомої локації утворює склад ч. 3 ст. 114-2 КК.
Засуджений заперечував умисел на передачу секретних даних. Проте Верховний Суд зазначив, що для кваліфікації за ст. 114-2 КК важливий сам факт несанкціонованого поширення неоприлюдненої інформації, тоді як передача секретної інформації кваліфікується за більш тяжкими злочинами.
Суд спростував твердження захисту про спробу ввести ворога в оману. Натомість було доведено активну роль фігуранта, який ініціював спілкування у Telegram із представником фсб рф заради винагороди.
При цьому Верховний Суд урахував, що передані обвинуваченим відомості становили оперативний інтерес для рф і могли використовуватися для планування ракетних або диверсійних ударів по Україні, що він чітко усвідомлював.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
