Події
Як працює в Україні європейське право
Страсбург тлумачить Конвенцію, а долі людей вирішуються в Україні.

Тетяна Лежух, адвокатка, правнича асоціація «Добросуд», викладачка Вищої школи адвокатури НААУ
Представники ВС обговорювали зі студентами те, як практика ЄСПЛ працює в національному судочинстві. У цьому випадку йдеться про дім у країні, де мільйони людей втратили його внаслідок російських обстрілів та окупації та були змушені залишити домівки. Водночас Україна є домом для тих, хто шукає захисту.
Учасникам зібрання суддя Верховного Суду Сергій Погрібний побажав не стільки правильних відповідей, скільки правильних запитань, адже у згаданій справі саме з правильного запитання про келію, про дім починається велика судова практика. Суддя Верховного Суду Альберт Єзеров прочитав лекцію про застосування практики ЄСПЛ в адміністративному судочинстві.
Як зауважив суддя, рішення ЄСПЛ завжди ухвалюють in concreto, тому правову позицію Суду не можна відривати від обставин справи. Ключовими інструментами він назвав автономні поняття Конвенції («майно», «цивільні права та обов’язки», «закон» у матеріальному значенні) і трискладовий тест «законність — легітимна мета — пропорційність». Цей тест уже закладено в ч. 2 ст. 2 КАС України, яка вимагає від органів влади діяти обґрунтовано і пропорційно. Лектор наголосив і на потребі розрізняти справи. 8 жовтня 2026 року ЄСПЛ ухвалив два рішення щодо пенсій: «Черкасов і Кузін проти України» та «Боровик і Топоркова проти України».
В обох ідеться про одну норму пенсійного закону, проте міркування Суду — різні. В першому випадку — пряма колізія закону і постанови Кабінету Міністрів України, у другому — тлумачення відкритої норми та непропорційний тягар для людей похилого віку, які не могли переселитися з окупованої території. Серед типових помилок застосування практики ЄСПЛ лектор назвав «гірлянди» цитат без зв’язку з фактами, однобокий добір позицій Суду і заміну аналізу посиланням. Отже діалог національних судів зі Страсбургом став двостороннім. «Найкраще виконання рішень ЄСПЛ — те, після якого звертатися до Страсбурга вже не потрібно», — резюмував суддя.
Особливо цікавим було почути питання «Застосування Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини в цивільному судочинстві». Захист права власності за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції — найважливіша проблематика цивільного судочинства. Ключовим критерієм пропорційності при втручанні держави в право власності є гарантована компенсація особі, яку позбавляють майна, зокрема добросовісному набувачу, чия добросовісність презюмується до доведення протилежного (рішення у справах «Рисовський проти України», «Кривенький проти України»).
Під впливом відповідних рішень національна практика змінилася, а у 2025 році було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Він запровадив обов’язковий депозит для виплати компенсації та десятирічний строк для витребування майна, проте ретроспективно застосовується лише до справ, які розглядають суди першої інстанції. Для справ, на які закон не поширюється, важливим є рішення ЄСПЛ «Косматська проти України».
Ще одним елементом оцінки пропорційності є принцип належного врядування. У спорах про витребування майна позивачем найчастіше виступає держава. Спершу вона сама помилилася й незаконно передала майно, а потім намагається виправити цю помилку за рахунок добросовісного набувача. У такому разі держава має забезпечити добросовісному набувачу отримання компенсації. Це підтвердив ЄСПЛ у рішенні «Горопашин проти України», на яке КЦС ВС послався в постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 142/1/23.
Навіщо національному суду звертатися до ЄСПЛ ще до завершення розгляду справи, чи обмежує консультативний висновок самостійність суддів і що робити, коли закон передбачає санкцію, яка в конкретній справі видається непропорційною? Ці та інші питання керівник Апарату Верховного Суду Расім Бабанли обговорив зі студентами на конкретних прикладах із практики. Расім Бабанли провів сесію, присвячену Протоколу № 16 до Конвенції, історії його виникнення, особливостям застосування та досвіду українського Верховного Суду.
Учасникам запропонували разом простежити логіку цього механізму. Студенти міркували, навіщо найвищим національним судам надали право звертатися до ЄСПЛ за консультативними висновками, які переваги це дає та які ризики можуть виникати. Під час дискусії говорили, зокрема, про можливе додаткове навантаження на ЄСПЛ, строки розгляду справ, суверенітет держави і незалежність національного суду.
Доповідач звернув увагу на превентивну функцію Протоколу № 16. Його логіка полягає в тому, щоб не чекати, доки справа пройде всі національні інстанції, особа звернеться до ЄСПЛ і Суд констатує порушення, а отримати орієнтир щодо принципового конвенційного питання ще під час розгляду справи на національному рівні.
У фіналі змагань перемогла команда студенток магістерської освітньої програми «Міжнародне право» Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.
Організатори конкурсу — КНУ імені Тараса Шевченка та БФ «Право на захист» за підтримки Агентства ООН у справах біженців, Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, Офісу Ради Європи в Україні та Програми підтримки ОБСЄ для України. Голова Організаційного комітету конкурсу — доцент ННІМВ КНУ імені Тараса Шевченка Ольга Поєдинок.
Джерело: Юридичний вісник України







