Судова практика
Невиплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців слід оскаржувати в порядку адміністративного судочинства
14 листопада 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу громадянина на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 грудня 2016 р. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2017 р. у справі № 686/24029/14-ц (провадження № 14-351цс18) за його позовом до Хмельницького ОВК, Міністерства оборони України про стягнення компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Під час розгляду скарги Велика Палата з’ясувала, що грудні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Міністерства оборони України невиплачену одноразову грошову допомогу, виплата якої належить йому у зв’язку зі встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ступінь втрати працездатності – 60 %), оскільки відповідачі у такій виплаті йому відмовили.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у відкритті провадження у справі на тій підставі, що спір є публічно-правовим, тому підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій та передати справу на розгляд до суду першої інстанції, вмотивувавши свої вимоги тим, що суди безпідставно відмовили у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спір є публічно-правовим, оскільки зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, що свідчить про існування цивільно-правових відносин.
Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За загальним правилом, передбаченим у п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, що діяла на час звернення позивача з цим позовом), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена й у ч. 1 ст.19 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 р.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на час звернення з цим позовом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Оскільки відповідач є органом державної влади, який в спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями, а позивач – має також спеціальний статус публічного службовця, бо є військовослужбовцем, то Велика Палата погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов’язання виплати якої ставить питання скаржник у позовній заяві, належить до соціальних виплат, а тому спір належить розглядати в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
