Джерело помилки не є самостійною підставою для визнання правочину недійсним

Верховний Суд визнав, що правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

7 лютого 2018 р. Верховний Суд своєю постановою № 908/3262/16 скасував рішення суду першої інстанції щодо зобов’язання виконати умови договору поставки і прийняти обладнання.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання, проте відповідач на порушення умов договору не створив необхідних умов для прийняття обладнання у місці поставки в день його фактичного прибуття, не забезпечив доступу транспорту на територію місця поставки, завчасно письмово не повідомив позивача про відсутність можливості прийняти товар у день поставки із зазначенням причини, а також строку, в який поставку буде прийнято.

Відповідач подав зустрічний позов в якому просив визнати договір недійсним, як укладений під впливом помилки, стягнути попередню оплату перераховану на виконання умов договору, застосувавши правові наслідки недійсності правочину.

Рішенням господарського суду у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд з’ясував, що зустрічну позовну заяву обґрунтовано тим, що внаслідок недбальства позивача при формуванні комерційної пропозиції, яка передувала укладенню договору, відповідач при вчиненні оспорюваного правочину помилилося щодо його істотної умови – товару, що має поставлятися, оскільки до специфікації, як і до комерційної пропозиції, було включено лише назву продукції відповідно до маркування виробника, однак не було наведено опису технічних характеристик, що сприяло помилці покупця.

Суд першої інстанції визнав договір недійсним, вважаючи підставою для цього недбальство постачальника при складанні комерційної пропозиції.

Поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що джерело помилки не є самостійною підставою для визнання правочину недійсним, а має значення у разі спростування презумпції правомірності правочину та доведеності передбачених законом підстав його недійсності, лише для застосування додаткових майнових наслідків, установлених ч. 2 ст.229 ЦК.

Натомість апеляційний суд на підставі встановлених фактичних обставин у справі правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову з тих підстав, що відповідачем не доведено в контексті ст. 229 ЦК і відповідно до положень ст.ст. 32, 33 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, істотність помилки стосовно властивостей та якостей придбаного товару і неможливості його використання за цільовим призначенням.

Водночас інших обставин, які б свідчили про те, що на момент укладення Договору сторони неправильно сприймали фактичні обставини цього правочину, що вплинуло на їх волевиявлення, за відсутності якого можна б було вважати, що правочин не був би вчинений, судами встановлено не було.

Виходячи з цього, Верховний Суд постановив, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін, рішення суду першої інстанції скасувати.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути