Судова практика
Одноразова грошова допомога військовослужбовцю сплачується незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення
Верховний Суд визнав, що право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
27 лютого 2018 р. Верховний Суд своєю постановою № 822/6118/15 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нарахування та виплатити одноразової грошової допомоги інваліду ІІ групи.
Позивач проходив службу та виконував інтернаціональний обов’язок в республіці Афганістан. Йому було встановлено ІІ групу інвалідності у зв’язку з пораненням, що пов’язане із виконанням інтернаціонального обов’язку, про що свідчить довідка МСЕК.
Позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, але отримав відмову, яка обґрунтовувалася тим, що відповідно до пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов’язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Тоді позивач звернувся до суду і просив визнати відмову протиправною та зобов’язати вчинити дії.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову на звернення позивача, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд зазначив, що пп.«б» п.1 ст. 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, – у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
З аналізу норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення.
Суди дійшли правильного висновку, що Позивач має право на вказану виплату. Разом з тим, Верховний Суд не погодився із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що позивач не дотримав процедури звернення за призначенням допомоги.
Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати рішення адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду у частині відмови у позові та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову -зобов’язав відповідача прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги.
You must be logged in to post a comment Login