Право на звернення до суду для компенсації втрати частини заробітної плати строком не обмежується, а затримки розрахунку – 3 місяці

16 січня 2018 р. Верховний Суд України у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою у справі № 446/509/16-ц скасував рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду у частині відмови у стягненні середнього заробітку в зв’язку із затримкою виплати заборгованості із заробітної плати.

Позивач звернувся до суду щодо стягнення із роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 31 грудня 2010 р. по 24 січня 2014 р. та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв’язку з порушенням строків її виплати за період з липня 2012 р. по січень 2014 р. Також позивач просив поновити пропущений з поважних причин тримісячний строк звернення до суду із цим позовом.

Пропуск строку позивач обґрунтовував тим, що дізнався про проведений за попереднім рішенням суду розрахунок з листа відділу державної виконавчої від 14 грудня 2015 р. № 09-20/2640, а відтак строки звернення до суду з даним позовом пропущені з поважних причин, тому просив суд їх поновити.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд не визнав поважною причиною пропуску встановленого тримісячного строку на звернення з позовом у даній справі, так як позивач не мав перешкод для отримання такої інформації від відділу виконавчої служби і раніше.

Верховий Суд, обґрунтовуючи своє рішення, послався на  рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 р. № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке містило правовий висновок:

«… в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався (пункт 1 резолютивної частини рішення)».

Водночас Верховний Суд визнав помилковим застосування судами тримісячного строку до позовної вимоги про стягнення компенсації у зв’язку з втратою частини заробітної плати через порушення термінів її виплати за період з липня 2012 р. по січень 2014 р., оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином у випадку порушення роботодавцем строків виплати заробітної плати позов про компенсацію середнього заробітку подається без обмеження строків, а про стягнення середнього заробітку – в межах тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що роботодавець з ним розрахувався.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути