Судова практика
Документи, надані суду лише як такі, що характеризують особу обвинуваченого, не є доказами у кримінальному провадженні
2 квітня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 296/7366/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який доводив недопустимість доказів, що були подавані прокурором не на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Апеляційним судом вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
У касаційній скарзі захисник наполягав, що апеляційний суд не звернув увагу на порушення судом першої інстанції вимог допустимості доказів відповідно до ст. 88 КПК, наданих прокурором під час проведення засідання у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що як убачається з матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини, викладені в обвинуваченні, та погодився на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому суд переконався у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, а також роз’яснив останньому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, у даному судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК було визнано недоцільним дослідження письмових доказів, допиту свідків та потерпілої і вирішено допитати обвинуваченого та вивчити характеризуючі матеріали щодо нього. Прокурором були надані суду документи, що характеризують обвинуваченого, у тому числі і вироки судів, які підтверджують попередні судимості останнього.
Вказані документи були вивчені, оцінені та долучені до матеріалів провадження як такі, що характеризують особу обвинуваченого та не подавалися прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК. А тому доводи сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 88 КПК та долучення судом недопустимих доказів є безпідставними.
Отже, Верховний Суд встановив, що апеляційний суд дотримався положень ст.ст. 404, 405, 407, 414 КПК під час розгляду поданої прокурором апеляційної скарги, а ухвалений в апеляційному порядку вирок відповідає вимогам ст.ст. 374, 420 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
