Деліктна відповідальність, доведена судовим рішенням в адміністративній справі, повторному доведенню в господарському провадженні не підлягає

Попри відсутність у діях управління Пенсійного фонду повного складу цивільного правопорушення, а в матеріалах справи – доказів наявності правових зв’язків із позивачем (центром зайнятості), заподіяну своїм рішенням шкоду має відшкодувати.

3 травня 2018 р. Верховний Суд у справі №  916/1601/17 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій за позовом центру зайнятості до управління Пенсійного фонду.

Відповідач, міське управління Пенсійного фонду України, незаконно відмовило громадянину у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, в результаті чого позивач   (міськрайонний центр зайнятості) поніс збитки у зв’язку із виплатою громадянину допомоги по безробіттю.

У липні 2017 р. міськрайонний центр зайнятості звернувся до господарського суду з позовом до управління Пенсійного фонду про стягнення шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача, у розмірі виплаченої фізичній особі допомоги по безробіттю в сумі 2669,53 грн.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено через те, що:

• в діях відповідача не вбачається наявності повного складу цивільного правопорушення;
• в матеріалах справи відсутні докази наявності правових зв’язків між позивачем та відповідачем;
• відповідач, відмовляючи у призначення пенсії громадянину, не був обізнаний про призначення та отримання громадянином допомоги по безробіттю, тобто не знав та не міг знати, що такі дії призведуть до завдання збитків позивачу у вигляді виплати допомоги по безробіттю;
• заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно;
• законодавством, чинним станом на дату здійснення позивачем виплати громадянину допомоги по безробіттю, саме на позивача було покладено обов’язок перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, та не передбачено обов’язок органів пенсійного фонду повідомляти центри зайнятості про прийняті рішення щодо призначення пенсій.

У касаційній скарзі позивач (центр зайнятості) вказав на те, що деліктна відповідальність відповідача в повному обсязі доведена судовим рішенням в адміністративній справі і повторному доведенню не підлягає.

Верховний Суд зазначив, господарські суди першої та апеляційних інстанцій встановили, що постановою міськрайонного суду в адміністративній справі, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, визнано не чинним рішення управління Пенсійного фонду  про відмову в призначенні громадянинові пенсії на пільгових умовах та зобов’язано відповідача призначити пільгову пенсію відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини протиправних дій відповідача є встановленими та доведенню не підлягають. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій вищезазначені факти до уваги не взяли.

Окрім того встановлено, що міськрайонний центр зайнятості здійснював громадянинові виплати допомоги по безробіттю не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення», адже вони проводилися центром зайнятості відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Тим самим спростовується твердження відповідача та рішення попередніх судових інстанцій про добровільне нарахування та сплату позивачем громадянинові допомоги по безробіттю. Таким чином, збитки, заподіяні позивачеві, не є спричиненими його особистими діями.

Верховний Суд скасував рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, постановивши нове рішення, яким зобов’язав управління Пенсійного фонду відшкодувати центру зайнятості збитки у розмірі 2669,53 грн.

Леонід Лазебний

Рішення в ЄРСР

Поділитися

Твітнути