Судова практика
Після початку процедури ліквідації банку кошти його вкладників підлягають стягненню тільки за Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
13 серпня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/4166/19-ц залишив без задоволення касаційну скаргу вкладника, який вимагав стягнення суми вкладу з Держави.
Вкладник звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Дельта Банк», про захист прав споживачів фінансових послуг та стягнення коштів.
Постановою Правління НБУ банк, у якому позивач мав вклад, віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації. Фонд виплатив позивачу гарантоване відшкодування, а залишок його вкладу було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов залишено без задоволення з тих мотивів, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями відповідачів йому завдано майнової шкоди.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що ч. 4 ст. 4 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.
Читайте також: Чи є великий банкопад захистом вкладників та кредиторів банків
У постанові Верховного Суд від 18 лютого 2021 р. у справі № 757/63349/19-ц зроблено висновки, що «запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку.
У цій справі позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до банку та не підтвердив належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому ст. 1173 ЦК України із відповідачів. Позивач цих коштів не втратив, бо процедура ліквідації триває.
Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 2 липня 2019 р. у справі № 910/5000/18, від 28 січня 2020 р. у справі № 369/11928/17, від 15 травня 2019 р. у справі № 757/72592/17, від 7 травня 2020 р. у справі № 757/62120/18-ц, від 15 квітня 2020 р. у справі № 757/27124/19-ц.
У цій справі суди встановили, що вимоги позивача було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ, процедура ліквідації банку триває.
Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ як банківські вклади кошти не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому ст. 1173 ЦК України.
Отже, Верховний Суд погодився з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підготував Леонід Лазебний
