Судова практика
Право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції представник юридичної особи має лише у разі здійснення провадження щодо юридичної особи
4 квітня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 317/1119/22 залишив без задоволення касаційну скаргу представника юридичної особи, який не мав права на апеляційне оскарження ухвали про закриття кримінального провадження.
Ухвалою районного суду задоволено клопотання прокурора та кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК, закрито на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу представника сільської ради – адвоката на ухвалу районного суду повернуто апелянту.
У касаційній скарзі адвокат, посилаючись на п. 9-1 ч. 1 ст. 393 КПК вказував на те, що він є представником юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження у частині, що стосується інтересів юридичної особи. Наполягав, що суд апеляційної інстанції передчасно зробив висновки, що апелянт не належить до тих осіб, яким законом надано право на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду щодо закриття кримінального провадження.
Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 393 КПК вирішує, окрім іншого, питання чи належна особа її подала і у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо таку скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що дослідження та оцінки правомірності дій сільської ради чи її посадових осіб суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо них.
При цьому сама лише згадка в судовому рішенні про сільську раду не дає права на оскарження відповідного рішення, при тому, що такій юридичні особі не пред’являлось обвинувачення, а відтак представник не може оскаржувати вказане судове рішення в розумінні ст. 393 КПК.
Оскаржувана ухвала не стосується прав, свобод та інтересів сільської ради чи її посадових осіб тією мірою, що надає право на апеляційне оскарження, а тому права на оскарження цієї ухвали на підставі ч. 2 ст. 24, ст. 393 КПК вказана сільська рада не має.
Верховний Суд зазначив, що до органу самоврядування, як до юридичної особи не може бути застосована кримінальна відповідальність, а у вказаному кримінальному провадженні мова йшла про притягнення посадових осіб сільської ради, проте таких осіб, які б підозрювали у вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною ст. 191 КК під час досудового розслідування не встановлено, а відтак адвокат, як представник сільської ради не є особою, яка могла подавати апеляційну скаргу.
Представник юридичної особи не звернув увагу на вимоги ст. 96-3 КК, зі змісту якої убачається, що підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру є, окрім іншого, вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, які безпосередньо вказані у такій нормі закону, однак посилання на ст. 191 КК у вказаному переліку відсутнє.
Підготував Леонід Лазебний
