Судова практика
Cпрощене провадження – не для корпоративних спорів
Леонід Лазебний
Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, встановивши, що ними проігноровано пряму заборону переходу в спрощене провадження та обов’язковість скасування рішень, постановлених в таких провадженнях.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ (далі – відповідач) про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ, оформлених відповідним протоколом. Позовні вимоги вмотивував тим, що представника позивача протиправно не допустили до участі у зборах.
За рішенням господарського суду у задоволенні позову відмовлено, оскільки повірена особа не уповноважувалася довіреністю брати участь у позачергових зборах.
Суд першої інстанції вирішив питання про перехід до розгляду справи за новою редакцією Господарського процесуального Кодексу України (далі – ГПК) в порядку спрощеного позовного провадження.
Апеляційний суд, хоч і підтримав рішення першої інстанції, однак зазначив, що той помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки спір у справі пов’язаний з реалізацією позивачем своїх корпоративних прав, та вказав, що скасування рішення призведе до затягування розгляду справи, проте не до зміни його по суті.
Своєю чергою, позивач у касаційній скарзі вказав, що порушення судом першої інстанції правил розгляду було безумовною підставою для скасування рішення апеляційним судом.
Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень ГПК (за новою редакцією), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності новою редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 3 ГПК (судочинство … здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
Колегія ВС вказала на п. 3 ч. 4 ст. 247 ГПК, де встановлено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій).
Таким чином Верховний Суд визнав вірним висновок апеляційного господарського суду про помилковість переходу суду першої інстанції до спрощеного провадження, чим було порушено приписи ст. 247 ГПК.
Окрім того Суд сказав, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 277 ГПК порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ці положення є імперативними для суду апеляційної інстанції, а тому його висновок про те, що формальне скасування рішення призведе до затягування справи, не ґрунтується на нормах права та не може бути підставою для ухвалення постанови всупереч визначених законом повноважень.
Суд звернув увагу, що згідно із п.7 ч.1 ст. 310 ГПК судові рішення підлягають обов’язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд скасував рішення нижчих судів, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
You must be logged in to post a comment Login