Судова практика
КПК не виключає здійснення досудового розслідування чи судового провадження без потерпілого
7 липня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 991/2744/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника на вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати ВАКС, якими особу засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб).
Головного спеціаліста юридичного відділу райдержадміністрації, визнано винним в тому, що вона, погоджуючи проєкти розпоряджень усупереч інтересам служби, сприяла протиправному вилученню з державної власності особливо цінних земель площею понад 8 га на користь третіх осіб, чим завдано шкоди на понад 16,5 млн грн.
Захист оскаржував вирок з підстав відсутності потерпілого в провадженні, недоведеності умислу та розміру шкоди, а також на тому, що не встановлено зв’язків засудженої з особами, які фактично отримали земельні ділянки.
Щодо відсутності потерпілого Верховний Суд нагадав власну правову позицію, закріплену в інших провадженнях (зокрема у постанові від 12 лютого 2026 р. по справі № 756/5837/20), згідно з якою у кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальні права задля реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні з моменту, визначеному приписами ч.ч. 2, 3 ст. 55 КПК. При цьому чинний КПК не виключає здійснення досудового розслідування чи судового провадження за відсутності зазначених підстав брати участь фізичній чи юридичній особі в кримінальному провадженні як потерпілому.
Читайте також: Допит у суді особи, яка набула статусу потерпілого, за правилами допиту свідка не є істотним порушенням вимог КПК
Щодо доведеності зловживання службовим становищем Суд нагадав про допустимість непрямих доказів. КПК не містить заборони встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.
Суд також відхилив доводи про недоведеність зв’язку засудженої з отримувачами земельних ділянок, адже факт наявності або відсутності певних домовленостей чи контактних зв’язків службової особи з іншою фізичною чи юридичною особою, яка отримала неправомірну вигоду, не має кримінально-правового значення для кваліфікації дій службової особи. Відповідальність настає і в тому разі, якщо службова особа діяла в інтересах третьої особи без доведення до відома такої особи відомостей про зміст і характер своїх дій.
В цій справі судами було встановлено, що передача земельних ділянок відбувалася без дотримання процедур землеустрою, всупереч вимогам ст.ст. 2, 20, 34 Закону «Про землеустрій» та ст.ст. 3, 13 Закону «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», а засуджена достеменно знала, що вилучення ділянки з користування наукового інституту перебуває поза компетенцією райдержадміністрації, проте свідомо надала погодження всупереч ст. 84 Земельного кодексу України.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
