Організована злочинність в Україні. Частина 4.

Продовження. Початок ч.1, ч. 2, ч.3

Від примітивізму до професійної витонченості (реанімація забутої проблеми, яка набула рафінованого вигляду).
Частина 4. Транснаціональні злочинні організації як системне утворення

Транснаціональна організована злочинність становить багатофакторну кримінальну систему, що руйнівно впливає на економічне, політичне, духовне суспільне життя, психологічний стан і генофонд нації. Члени організованої транснаціональної злочинності діють у різних регіонах світу, мають кожний свою специфічну спеціалізацію, тактику дій, користуються різноманітними методами. Хоча вони мають різний кількісний та етнічний склад, їх об’єднує єдина спільна мета — отримання від злочинних практик, не виключно, що із поєднанням формально законної діяльності, надвисокого прибутку. Дії транснаціональних злочинних угруповань носять системний характер, як і заходи протидії їм мають бути системними, — доводять наші автори, доктор юридичних наук Олена БУСОЛ і кандидат юридичних наук, заслужений юрист України Богдан РОМАНЮК.

Олена БУСОЛ доктор юридичних наук, полковник міліції у відставці, заступник начальника відділу — керівник групи по боротьбі з корупцією Міжвідомчого науково-дослідного центру із проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБОУ

Богдан Романюк кандидат юридичних наук, генерал-лейтенант міліції у відставці, екс-перший заступник начальника Головного слідчого управління МВС України та керівник Управління МВС України в Львівській області

Злочинний ринок охопив всю планету

Поняття транснаціонального злочину надає Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. Так, злочин носить транснаціональний характер, якщо: він вчинений у більш, ніж одній державі; він вчинений в одній державі, але істотна частина його підготовки, планування, керівництва або контролю має місце в іншій державі; він вчинений в одній державі, але за участю організованої злочинної групи, яка здійснює злочинну діяльність у більш ніж одній державі; він вчинений в одній державі, але його істотні наслідки мають місце в іншій державі. У доповіді ООН «The Globalization of Crime: А Transnational Organized Crime Threat Assessment» зазначені основні транснаціональні канали незаконного розповсюдження наркотиків, вогнепальної зброї, контрафактної продукції. У документі розкрити факти про зростання кількості таких злочинів як розкрадання природних ресурсів, продаж людей з метою сексуальної експлуатації або примусової праці, незаконне переміщення мігрантів, морське піратство, кібернетична злочинність тощо. За допомогою підкупу, з використанням доходів від злочинної діяльності та погроз застосування сили, злочинці впливають на результати проведення виборів, рішення та дії окремих політиків і військовослужбовців. Злочинний ринок охоплює всю планету — заборонені товари виробляють на одному континенті, переміщують на другий, а збувають — на третьому. Так, сучасна злочинність, за загальними тенденціями глобалізації, набуває транснаціональних рис.

Найвпливовіші транснаціональні організовані угруповання

Найбільш впливові та потужні транснаціональні організовані угруповання розташовані в різних частинах світу: «Ла Коза ностра» в США, «Коза Ностра» в Європі (Італія), в Азії — «Тріада» (Китай) і «Якудза» (Японія). До цієї когорти можна додати колумбійські наркокартелі Латинської Америки, ямайсько-британську, албанську, сербську, ізраїльську, мексиканську мафії. Із Азії до Канади транснаціональні організовані утворення постачають прекурсори хімічних речовин для незаконного вироблення синтетичних препаратів, передусім — екстазі. Різноманітні мережі транснаціональних організованих угруповань займаються контрабандою екстазі та марихуани на південь і кокаїн на північ через канадський кордон. Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії отримує величезний економічний прибуток — між $32 і $64 мільярдів — від щорічної великомасштабної контрабанди людей, наркотичної торгівлі, фінансових фальсифікацій та масового маркетингового шахрайства.

Україну, як і інші держави світу, також не оминув вплив злочинних процесів, що відбуваються у планетарному масштабі. Тільки в 2017 році українська поліція виявила сім організованих груп і злочинних організацій із транснаціональними зв’язками. Одним із найрезонансніших викриттів стала спільна українсько-німецька операція затримання злочинної групи викрадачів елітних автомобілів із Європи. Злочинні угруповання з держав СНД являють величезну небезпеку в розповсюдженні організованої злочинності для всіх держав й, насамперед, США. Нині налічується шість тисяч таких угруповань та двісті синдикатів, які діють на глобальному рівні. Наприклад, французький кримінолог Alain Bauer характеризує російські угруповання як «краще за всіх структуровані» — вони з, майже військовою точністю, готують злочини та вибудовують свої злочинні схеми.

La Cosa Nostra

На сьогодні в США найбільш загрозливою зі злочинних організацій для суспільства є La Cosa Nostra (LCN) (укр. — «Наша справа»), яка є загальнонаціональним союзом злочинців, пов’язаних родинними зв’язками, або ритуалом посвячення в злочинці. Її засновником є уродженець Сицилії Джузеппе Еспозіто, який емігрував у США разом з шостьома членами сицилійської мафії після вчиненого ними вбивства канцлера та віце-канцлера сицилійської провінції та 11 багатих землеволодільців. Першого лідера LCN Сальваторе Маранцано було вбито через шість місяців. Новим її лідером став Чарльз «Лакі» Лучано. За життя С. Маранцано розробив кодекс LCN, «родинні» підрозділи та структуру, запровадив процедуру вирішення внутрішніх конфліктів. Ч. Лучано також створив «наглядову комісію» за діяльністю LCN, до складу якої входило шестеро босів із семи родин, та був депортований на батьківщину в 1946 р. за обвинуваченням в сутенерській діяльності, де був зв’язною ланкою між сицилійською мафією та LCN. На сьогодні найбурхливіша діяльність LCN здійснюється у таких містах, як Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Філадельфію, Детройт, Чикаго та Нова Англія. У 1963 р. агент ФБР Джозеф Калачі став членом LCN і розкрив перед комітетом Сенату США численні таємниці організації, зокрема її назву, структуру, потужність баз, коди, присягу та прізвища її членів. На сьогодні злочинна діяльність LCN — це вбивство, вимагання, незаконний обіг наркотиків, підкуп посадових осіб, азартні ігри, інфільтрація законного бізнесу, трудовий рекет, лихварство, проституція, порнографія, ухилення від податків завдяки шахрайським схемам, фондові маніпуляції, та інші.

Між Транснаціональними компаніями (ТНК) нині існує жорстка конкуренція за ринки збуту та сфери впливу. Наприклад, у 2017 р. федеральним відомством кримінальної поліції (Bundeskrimimalamt (BKA)) і палермського відділення італійської Фінансової гвардії, у м. Філлінгене-Швеннінгене були арештовані 19 наркоторговців італійського походження. В них конфісковані товари та гроші на суму 4 млн євро. Арештовані діяли в Німеччині на замовлення клану Мондіно (Mondino) — сицилійського мафіозного угруповання з Палермо. Злочинна діяльність полягала у контрабандному ввезенню до ФРН із Албанії тони марихуани та кокаїну, та відмиванню доходів від їх реалізації у гральних автоматах, встановлювати які змушували під загрозою знищення бізнесу, своїх співвітчизників — власників барів і магазинів. Прибуток від незаконного обігу наркотиків використовувався для закупівлі зброї на Балканах.

За даними ВКА, італійська мафія, в основному, зосереджена на півдні та заході Німеччини. За даними ВКА, найбільша кількість із відомих поліції італійських мафіозі (близько 134 осіб) належить до калабрийської «Ндрангете», що відома розстрілом у 2007 р. у Дуйсбурзі шістьох членів конкуруючого клану. Трохи менш чисельною є неаполітанська «Каморра» (близько 52 осіб), і сицилійська «Коза ностра» налічує близько 13 осіб. Для транснаціональних злочинних організацій характерне членство на етнічній основі або земляцтва.

ТНК в Україні

В Україні нині діють близько 30 транснаціональних корпорацій, які мають понад 7 тис. представництв та філій, які функціонують переважно в харчовій, нафтогазовій і тютюновій промисловості (McDonalds, Nestle, British American Tobacco, British Petroleum, Procter & Gamble, Shell тощо). Окремі ТНК виступали в ролі партнерів українських компаній, наприклад, корпорація «Богдан», ПАТ «Єврокар», ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», фармацевтичні компанії — ПАТ «Дарниця» та ПАТ «Фармак». До найбільших українських ТНК відносили зокрема ПАТ «Українська автомобільна корпорація», кондитерську корпорацію «Рошен», телекомунікаційну компанію «Укртелеком», ТОВ «ДТЕК» тощо. Позитивними моментами представництва зарубіжних ТНК в Україні є забезпечення залучення іноземних інвестицій у державу, створення нових робочих місць, сприяння модернізації промисловості, упровадження новітніх науково-технічних розробок, поширення світових та міжнародних стандартів підготовки кваліфікованих кадрів, ведення бізнесу. Інша сторона «медалі» — експансія закордонних ТНК в Україні супроводжується застосуванням «змішаних» і «замаскованих» псевдоінвестиційних стратегій. При цьому в багатьох випадках інвестиційні стратегії є інвестиційними лише номінально, тоді як основною причиною їх застосування є не використання виробничого потенціалу України, а мінімізація митних відрахувань. При цьому сума необхідних для псевдоінвестиційного входження капіталовкладень може бути незпівставна не тільки з обігом материнської компанії, а навіть із обігом створеного в Україні підприємства.

Розглядаючи ознаки протиправної діяльності промислово-фінансових угруповань України, можна говорити, що вони відповідають основним ознаками такого мафіозного утворення як злочинний синдикат. В Україні існує такий структурно-організаційний тип транснаціональної злочинної організації, в якому поєднані елементи класичної злочинної організації й легального бізнесу.

Глобальні ТНК четвертого покоління

На теперішній час у світі затвердились і функціонують глобальні ТНК четвертого покоління, відмінними рисами яких є: планетарне бачення ринків і здійснення конкуренції у світовому масштабі; розділ світових ринків з небагатьма такими ж глобальними ТНК; координування дій своїх філій на основі новітніх інформаційних технологій, гнучка організація кожного окремого виробничого вузла, адаптивність структури корпорації, одноманітна організація бухгалтерського обліку і аудиту; об’єднання своїх філій, заводів та спільних підприємств у єдину міжнародну мережу управління, яка, в свою чергу, інтегрована з іншими мережами ТНК; здійснення економічного і політичного впливу на держави, в яких функціонують ТНК. Протягом останніх років в основному склалася така система світоустрою, при якій ТНК контролюють близько половини світового промислового виробництва, 63 % — зовнішньої торгівлі, більшу частину патентів і ліцензій на нову техніку, технології та «ноу-хау». Під контролем ТНК знаходиться приблизно 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, тютюну, 80 % — чаю, 75 % — бананів. http://dspace.nuft.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12004/1/Development.pdf.

У світі діють понад 65 тис. ТНК, що мають близько 700 тис. закордонних філій у більш, ніж 150 державах. У процесі діяльності транснаціональних корпорацій неминуче вчинюються корупційні діяння, тому що між цими ТНК існує жорстока конкуренція за ресурси планети — природні, матеріальні, людські, фінансові, інформаційні, технологічні тощо. Корупційна злочинність, виступаючи на першому етапі як національна проблема, перетинає кордони і стає транснаціональним явищем, одним з основних засобів впливу організованої злочинності на всі сфери міжнародного життя. Відносно поширення транснаціональної корупції зазначимо, що $1 трильйон на рік — це приблизна цифра, що дає лише загальне уявлення про те, скільки неправомірної вигоди отримується в усьому світі — як у розвинених державах, так і в тих, що розвиваються. Згідно з інформацією МВФ, щорічно у світі «відмивається» від $500 млрд до $1,5 трильйона, або 5 % світового валового внутрішнього продукту. Офіційні видання Президента США називають цифру — від $1.3 до $3.3 трильйона (між 2 % і 5 % світового валового внутрішнього продукту.

За даними Світового банку, щороку на підкуп членів урядів і політиків витрачається близько $80 млрд. Загальний обсяг операцій у наркобізнесі перевищує півмільярда доларів, а прибутки від «трансферів» нелегалів — $3,5 млрд. Держави, що розвиваються, витрачають на боротьбу зі злочинністю приблизно 14 % ВВП, а розвинені — 5 %.

«Зайве» населення

Як зазначають дослідники процесів глобалізації, вона в результаті призвела до того, що в ХХІ ст. для благополучного життя на планеті достатньо 20 % освіченого населення. Решта «зайвих» людей фактично залишається не затребуваною, відсунутою від нібито демократично встановлених норм використання природних ресурсів, а отже — без засобів існування. Одночасно влада і багатство концентруються в невеликої групи людей та корпорацій. Ще у 1998 р. у докладі ООН «Про розвиток» вказувалось, що «плоди глобалізації продаються глобальній еліті», господарям і керівникам глобалізації. До кінця ХХ століття розрив між багатими і бідними землянами збільшився до 80 разів. Статки трьох найбільш заможних людей перевищує дохід 600 млн. людей, які проживають у 36 бідних державах світу. Глобальна ж конкуренція не дозволяє транснаціональним компаніям приділяти багато уваги соціальним, і тим більш, кримінологічним проблемам, з побоювання втрати своїх капіталів. Отже, світовий порядок не базується на соціальній справедливості. Тож глобалізація змушує до перегляду принципів управління як на національному, так і наднаціональному рівнях. В ідеалі має визнаватися той факт, що вигоди для одного з учасників глобального ринку (держави або ТНК) можуть не задовольняти інших учасників, а тому слід поступатися частиною своєї економічної вигоди заради спільного стратегічного розвитку. Для впровадження такої політики слугують впливові міжнародні організації — NАТО, WTO, IМF, UNIDO, WIPO, UNESCO, The World Bank Group та інші. Останнім часом спостерігаємо тенденції безроздільного домінування політики міжнародних організацій, котрі підтримують глобальні ринки, над діяльністю організацій, які піклуються про забезпечення суспільних благ, зокрема, збереження миру, охорону довкілля, захисту прав людини, протидію бідності, розвиток охорони здоров’я, культури, освіти. Держави, які найбільш ізольовані від зазначених міжнародних організацій, є вразливішими перед загрозами глобалізації.

Злочинний світ налічує понад мільйон незалежних озброєних угруповань. У випадку їх злочинної змови та координації, вони здатні впливати не тільки на національну безпеку, але й на стан справ у всіх континентах. Діапазон методів утручання ТНК в справи приймаючих держав і засобів впливу на політичну та соціальну обстановку в цих державах дуже широкий. Наприклад, у 1975 році американська компанія «Стандард фрут» (раніше — «Юнайтед фрут») і кілька інших ТНК США, незадоволених політикою Панами, Гондурасу й Коста-Ріки у сфері експорту бананів, створили спецфонд на $ 5 млн. для підриву економічної стабільності в цих регіонах. Для цього ними планувалося провокування збройних сутичок, акцій саботажу і навіть замах на життя тодішнього президента Панами Торріхоса. Раніше «Юнайтед фрут» брала участь у висадці загонів кубинських контрреволюціонерів у затоці Кочінос, а корпорація «Г’юз ейркрафт» — у підготовці замахів на Ф. Кастро.

Відома в історії Латинської Америки, так звана, «війна Чако» між Болівією та Парагваєм (1932–1935 рр.), що розорила обидві держави, особливо Болівію, і коштувала останній 60 тис. життів, була, по суті, сутичкою між американською корпорацією «Стандард ойл оф Нью-Джерсі» (зараз «Екссон-Мобіл») і англо-голландською «Ройал Датч Шелл» за виявлені в Чако нафтові запаси. Крім того, американській корпорації необхідно було отримати доступ до моря для будівництва нафтопроводу. «Ройал Датч Шелл» на той час уже отримала концесію на частину нафтоносних полів Чако і боролася за збереження та розширення своїх позицій. Загалом у 90-ті роки XX століття у війнах за доступ до природних ресурсів загинуло близько 5 млн. осіб. Ще 6 млн. втекли до сусідніх держав, а від 11 до 15 млн змушені були змінити місце проживання, не залишаючи батьківщину.

Як використовують Україну

Не треба відшукувати приклади, коли в Україні фактично розгорнуті бойові дії на територіях Донецької і Луганської областей, і, як автори вже писали, предметом вивчення науковцями нині є проблема впливу ТНК на тривалість Операції об’єднаних сил та розподіл природних й інших ресурсів цих територій між олігархами. Так, за результатами соціологічного дослідження, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, на замовлення громадської організації «Детектор медіа», за фінансової підтримки посольства Швеції в Україні, майже дві третини українців впевнені, що війна в Донецькому регіоні не припиняється із-за того, що вона вигідна київській владі й олігархам. Не є секретом, що впливові багаті держави, користуючись національними ресурсами бідніших держав, отримують переваги для транснаціональних корпорацій. ТНК здійснюють контроль і над світовим інформаційним простором, усувають конкурентів та встановлюють світовий порядок на вигідних для них умовах. Таким чином відбувається процес транснаціоналізації великого капіталу — потужні корпорації розповсюджують свої мережі по всьому світу, користуючись дешевою робочою силою і природними ресурсами бідних держав або держав, що розвиваються. При цьому кінцеві прибутки отримують власники зазначених корпорацій, тобто, врешті-решт, резиденти розвинених держав. З кожним роком через економічну глобалізацію прискорюється процес наростання світової нерівності. На початку XXI ст. розрив у прибутках між найбагатшими і найбіднішими державами світу збільшився до співвідношення 72:1. Таку тенденцію вчені визнають тривожною, з огляду на збільшення кількості конфліктів у світі, зростання корупції, тероризму, організованої злочинності, зниження доступності якісної освіти, погіршення екології та медичного забезпечення людей.

Мафія діє глобально

У свою чергу мафія діє глобально та ефективно, так само як і всесвітні концерни, використовуючи інтернет для узгодження дій та внутрішньої логістики. Кримінальні мережі перейняли певний досвід ведення справ у приватного бізнесу. Сьогодні можна говорити про існування глобального кримінального мережевого світу. Якщо певні держави й досягають певних успіхів у протидії мафії, все одне злочинні організації виявляються гнучкими — переміщуються в іншу державу, якій міцно базуються. Отже, однією з ознак ТЗО є їх мобільність.

Сьогодні корпорації, за впливовістю на економіку держави та прийняття відповідних рішень, порівняні із урядами деяких держав. ТНК включені в місцеві політичні процеси — їх представники вступають у національні асоціації промисловців, завдяки чому мають можливості «виходу» на керівників влади. Отже, ТНК цілком здатні впливати на внутрішню політику держави, аж до здійснення державних переворотів та інспірації прикордонних конфліктів. У ТНК розвинена розвідка і контррозвідка, що часто займається шпигунством, нейтралізацією та фізичним усуненням конкурентів. Ще на початку 80-х років минулого століття лише на утримання своїх служб безпеки провідні ТНК США витрачали щорічно понад 2,5 млрд. дол. (практично стільки ж, скільки і ЦРУ США), а вартість технічних засобів охорони сягала 800 млн. дол. США Кількість працівників лише служби безпеки корпорації «Дженерал моторс» (22 тис. чол.) була порівнянна із загальною чисельністю працівників ФБР США https://dt.ua/ECONOMICS/globalniy_viklik_transnatsionalnih_korporatsiy.html.

Партнерство ТЗС із ТНК

Транснаціональні злочинні співтовариства підтримують партнерство із ТНК, у які вони влили інвестиції, і з банками, в яких розміщено незаконно добуті гроші. ТЗС беруть участь у підкупі політиків, диктуючи свої умови.

Хоча транснаціональна організована злочинність є стійким інтегративним утворенням, якому притаманні цілісність, ієрархічність, багаторівневість, чіткої моделі дій транснаціональних організованих злочинних угруповань із іншими злочинними організаціями не спостерігається. Транснаціональні кримінальні організації можуть суттєво відрізнятись від інших видів злочинних організацій за своєю структурою, потужністю, розмірами і географічними масштабами діяльності, або ступенем розгалуженості своїх операцій. Спільними їх ознаками є участь у заборонених законом формах ділової активності, включаючи продаж незаконних товарів і послуг, незаконну контрабанду товарів, що виробляються легально, крадіжку таких товарів чи всі три типи операцій.

Транснаціональна організована злочинність характеризується тенденцією до професіоналізації, спеціалізації, функціоналізації та структуризації елементів злочинних організацій.

Однією з характерних рис сучасних ТНК є їхні величезні видатки на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські розробки. Наприклад, щорічні витрати на це «Дженерал моторс», «Форд», і «ІБМ» становлять $ 2–3 млрд., що перевищує науково-дослідницькі бюджети багатьох держав. При цьому дедалі більшу роль у науково-технологічній стратегії ТНК відіграють приймаючі держави. Наприклад, компанія «ІБМ» на початку 90-х років використовувала за межами США понад 25 тис. науковців, близько 30 лабораторій, що здійснювали дослідницькі програми у рамках єдиного плану корпорації, але з урахуванням особливостей ринків спеціалізації філій і дочірніх компаній «ІБМ». Значний внесок у розробку передової технології ТНК робить і співробітництво з університетами й науковими центрами. Такі центри створюються, як правило, при університетах, і їх активно фінансують провідні промислові корпорації https://dt.ua/ECONOMICS/globalniy_viklik_transnatsionalnih_korporatsiy.html.

Корупційні зв’язки в правоохоронних органах та інших органах державної влади є характерним елементом системи, на основі якої діють ТЗО. Так само ТНК стають дедалі гнучкими, мобільними, здатними швидко корегувати свою протиправну діяльність у відповідь на втручання правоохоронних органів.

Боротьба за ринки збуту призводить до війн

Боротьба між корпораціями за джерела сировини і ринки збуту призводить до війн між їх державами. Військові конфлікти все ще зустрічаються на територіях держав, які розвиваються, при чому такі держави найчастіше є «розмінною монетою» конкуруючих між собою розвинутих, економічно сильних держав. Класичною формою ведення війн між ТНК є кібервійни. Найвитонченіші міжнаціональні злочинні утворення, для яких характерно вчинення кіберзлочинів, засновані в РФ і Румунії. Отже, злочинні мережі постійно розширюють свою активність. У результаті спостерігається конвергенція загроз, які еволюціонували до складніших, мінливих і дестабілізуючих.

Фінансово-промислові еліти намагаються нав’язати свій порядок суспільствам, які до цього не готові у силу різниці культур, історії, законів, соціального порядку, ментальності тощо. Транснаціональна організована злочинність не може бути подолана в локальних суспільствах через те, що цілі еліт та певних держав не співпадають. Заходи окремих держав протистояти тиску потужних ТНК поки що не є успішними.

Тактика України = інтереси ТНК + стратегічні пріоритети економіки країни

Осмислення розглянутих негативних процесів у світі, а також розуміння побудови та принципів функціонування системи транснаціональних злочинних організацій, важливе для вироблення стратегії й тактики протидії загрозам національної безпеки.

Заходи протидії транснаціональній організованій злочинності потребують системного характеру. Потрібно створення адекватних форм і способів попередження та припинення злочинних проявів, вироблення міжнародно-правових, політичних, військових і економічних механізмів контролю над цим явищем. Ефективною тактикою України у цьому напрямі, вважаємо, буде не протистояння або протидія засиллю іноземних ТНК, а приведення їх інтересів у відповідність із стратегічними пріоритетами економіки України. У стосунках держав з фінансово-промисловими групами радили б, на державному рівні, прагнути досягнення між ними максимально тотожних цілей. Необхідно вчасно виявляти соціально небезпечні, криміногенні тенденції у діях фінансово-промислових еліт. Це допоможе спрямувати міжнародні зусилля на створення відповідних умов для функціонування транснаціональних корпорацій у таких межах, вихід за які, буде загрожувати зменшенню, або втратою ними своїх, у злочинний спосіб набутих капіталів.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути