Думка експерта
«Податкова амністія»: що чекає на декларантів?
Олександр БОРОДКІН,
партнер ЮФ «Василь Кісіль і партнери»
Із 1 вересня, як відомо, українці можуть скористатися правом податкової амністії за пільговими ставками. Які плюси, мінуси та підводні камені цієї процедури?
Держава давно обговорює питання «податкової амністії» й важливість цієї події складно переоцінити.
Читайте також: Стартувала «податкова амністія»
Водночас перша ейфорія поступово зникає, тож час розібратися, хто і як зможе отримати пільгові податкові ставки і які нюанси потрібно враховувати, щоб уникнути складнощів під час подання декларації та спорів з податковими органами?
Хто зможе скористатися амністією?
Закон про амністію спрямований на вузьке коло осіб, які мали особисті незадекларовані доходи: фізосіб-резидентів, у тому числі ФОП та нерезидентів, які були резидентами на час отримання відповідних доходів. На практиці для ведення бізнесу створюються корпоративні структури, які несуть ризики господарської діяльності, в тому числі податкові. Наприклад, для володіння та інвестування в іноземні активи можуть створюватися іноземні фірми. Вони володіють істотною частиною активів, які могли б бути амністовані.
Читайте також: «Податкова амністія»: в декларації не зазначається інформація про джерела коштів
Однак ці активи не підпадають під амністію, оскільки належать компаніям, а не українським платникам податків. Для «амністування» майна іноземних компаній законодавець передбачив можливість їх безподаткової ліквідації, але це інший порядок, та й терміни там закінчуються в кінці 2021 року на відміну від амністії. Не зможуть скористатися амністією особи, які в будь-який період, починаючи з 1 січня 2005 року, були зобов’язані подавати декларації відповідно до законодавства про протидію корупції, тобто були державними службовцями.
Щоб ефективно відсіювати таких осіб, необхідні реєстри. Єдиний державний реєстр декларацій містить дані про держслужбовців тільки із 2016 року. До цього інформація про держслужбовців до єдиної бази даних не вносилася. Тобто держава повинна за місяць централізувати всі дані стосовно держслужбовців до 2016 року, або якийсь державний орган, наприклад, Національне агентство з питань державної служби, повинен буде перевіряти декларантів у ручному режимі. У зв’язку з цим виникає кілька ризиків.
По-перше, це може ускладнити амністування готівки. Такі кошти можна буде задекларувати, якщо вони будуть розміщені на спеціальних банківських рахунках. Банк має право відкрити спеціальний рахунок і розмістити гроші клієнта тільки після підтвердження, що декларант не був держслужбовцем. Якщо такі запити НАЗК оброблятиме в ручному режимі і запитів буде багато, то отримання даних стосовно кожного декларанта може затягнутися на місяці. Тому амністувати готівку стане набагато складніше.
По-друге, податкові органи можуть затягувати розгляд декларацій, доки агентство не надасть відповідну інформацію. У найбільш негативному випадку податкові органи можуть перекласти на декларантів обов’язок надавати таку інформацію і не приймати декларації без підтвердження. У такому разі декларантам краще заздалегідь зібрати необхідні документи, наприклад, довідку з агентства про те, що вони не були держслужбовцями.
По-третє, це створює можливість для колишніх державних службовців зловжити незнанням держави й амністувати свої тіньові доходи.
Двадцять шостого липня цього року Національний банк України звернувся до агентства з проханням організувати документообіг між банками та агентством для оперативного отримання інформації про декларантів. Однак агентство поки не розглянуло це звернення і проблема досі не вирішена.
Які активи можна амністувати?
«Податкова амністія» поширюється на такі активи:
а) банківські метали, кошти в національній та іноземній валютах, розміщені на українських або іноземних банківських рахунках, права грошової вимоги;
б) нерухоме майно, в тому числі об’єкти незавершеного будівництва, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване, але майнові права на них належать декларанту, та не прийняті в експлуатацію і розташовані на земельних ділянках, права на які належать декларанту;
в) рухоме майно: корпоративні права, інші права в об’єднаннях без статусу юридичної особи, цінні папери, транспорт, права інтелектуальної власності.
Однак визначення спеціального декларування сформульоване так, що зазначені в ньому терміни можна віднести до різних подій. У результаті цю норму можна трактувати двома способами. Перший — можна декларувати активи, придбані до 1 січня 2021 р. Другий — можна декларувати будь-які активи, придбані за доходи, отримані, знову ж таки, до 1 січня 2021 року.
На наш погляд, автори закону планували амністувати тільки активи, придбані до 1 січня 2021 року. Ймовірно, саме цю позицію займуть і податкові органи. Однак такий підхід може обмежити права українців на участь в амністії. Наприклад, у декларанта у 2020 році був дохід, що підлягає амністії. Він не знав про те, що в червні 2021 року буде ухвалений закон про амністію, і в лютому 2021 року придбав за цей дохід нерухомість. Цей декларант не зможе задекларувати ні свій тіньовий дохід, оскільки він його витратив і не зможе підтвердити його наявність на дату декларування, ні придбаний актив, оскільки він формально не підпадає під амністію. У такому разі декларант не зможе взяти участь в амністії і в перспективі може відповідати за те, що не задекларував свій дохід за 2020 рік.
База оподаткування
За загальним правилом для рухомого й нерухомого майна база оподаткування може визначатися на підставі витрат на його придбання або оціночної вартості, а для цінних паперів — також на підставі їх номінальної вартості. Ймовірно, декларанти, які амністують нерухомість чи предмети мистецтва, для розрахунку бази оподаткування використовуватимуть витрати на їх придбання. Це логічно, оскільки здебільшого вартість таких активів із часом збільшується, а отже, збільшується й сума збору до сплати.
Якщо в декларанта нема потрібних документів, то необхідно буде проводити оцінку вартості активів. Такі декларанти опиняться в невигідному становищі, оскільки вони будуть змушені нести додаткові витрати на оцінку майна, а вартість оціненого майна може істотно відрізнятися, залежно від оцінювача.
Власникам іноземних активів також необхідно зважено підходити до декларування. Для іноземних активів база оподаткування визначається в гривні за курсом, встановленим Нацбанком України на дату подання декларації. Такий підхід не повністю відповідає реаліям сьогодення: курс гривні може швидко й суттєво змінюватися, особливо в умовах пандемії. У результаті декларанти, які володіють майном з однаковою вартістю у валюті, але подають декларації в різні дати, можуть сплатити різні суми збору. Наприклад, якби амністія проходила в 2020 році й два декларанти задекларували іноземний актив вартістю 1 млн дол. то той, хто подав декларацію в лютому, заплатив би 1,739 млн грн, а той, хто подав декларацію у вересні, — 1,929 млн грн. Різниця становить майже 200 тисяч грн.
Ставки збору
«Податкова амністія» передбачає високі ставки збору, порівняно з безподатковою ліквідацією іноземних компаній або податковою амністією, проведеною в інших країнах. Для порівняння: в Італії «податкова амністія» 2002 року передбачала збір 2,5%, в Індонезії у 2015 році мінімальна ставка становила 2%. В Україні ж декларанти зможуть оплатити збір за такими ставками: — активи, розташовані в Україні, — 5%, якщо збір сплачується одним платежем, і 6%, якщо збір сплачується трьома рівними частинами; — активи, розташовані в інших юрисдикціях, — 9%, якщо збір сплачується одним платежем, і 11,5%, якщо збір сплачується трьома рівними частинами. Якщо ж збір сплачується з 1 вересня 2021 по 1 березня 2022 р., то ставки збору становитимуть 7% і 9,5%, відповідно; — доходи, за які декларант придбав українські ОВДП з терміном обігу не менше 365 днів без права дострокового погашення з 1 вересня 2021 по 1 вересня 2022 року й до подання декларації, — 2,5%, якщо збір сплачується одним платежем, і 3%, якщо збір сплачується трьома рівними частинами.
Основна ідея такої градації ставок — стимулювати українців повертати гроші в українську економіку. Однак цей стимул має низку недоліків. По-перше, мало хто скористається ставкою 2,5%, оскільки ця ставка поширюється тільки на гроші, а не на нерухомість або цінні папери, і для цього необхідно буде придбати ОВДП та заморозити свої кошти мінімум на рік. ОВДП привабливі тим, що з доходу за ними не сплачуються податки, а ставки прибутковості перевищують середні ринкові ставки за банківськими депозитами. Проте не кожен готовий розлучитися зі своїми коштами на такий тривалий термін, особливо, якщо це велика сума.
По-друге, якщо для отримання більш низької ставки декларанти будуть переказувати кошти з іноземних рахунків в Україну, то вивести їх назад в іноземні банки можна буде тільки в рамках звичайних е-лімітів. Зараз такий ліміт становить 200 тисяч євро на рік. Виходить, що декларант зможе переказати 5 млн євро зі свого українського рахунку на іноземний за 25 років.
Інвестиційні активи
Під час продажу інвестиційних активів — акцій, корпоративних прав, цінних паперів — ПДФО сплачується з інвестиційного прибутку, тобто з різниці між доходами від продажу та витратами на придбання. Щоб зменшити базу оподаткування, необхідно документально підтвердити такі витрати.
Амністія не дозволяє декларанту використовувати вартість активу, зазначену в декларації, або суму сплаченого збору як витрати на його придбання. Декларанти зможуть зменшити базу оподаткування, якщо в них є первинні документи, що підтверджують інші витрати на придбання інвестиційних активів. Якщо цих документів немає, то продаж амністованого активу обкладатиметься за ставкою 18% від вартості продажу, що нівелює ефект від амністії.
Походження коштів
«Податкова амністія» повинна дозволяти декларантам не розкривати джерело походження активів, притому, що закон тільки частково дотримується цього підходу. Податкові органи не мають права вимагати документи, що підтверджують походження задекларованих активів. Однак банки мають право просити інформацію про джерело коштів, які декларант планує розмістити на рахунках.
З одного боку, це логічно: банк зобов’язаний проводити фінансовий моніторинг і стежити за дотриманням законодавства про протидію відмиванню коштів. З іншого боку, таке право фінустанови може не дати декларанту скористатися амністією. Наприклад, декларант захоче внести на спеціальний рахунок готівку, походження якої він не може підтвердити документально. У банку не буде формального підтвердження, що ці гроші були отримані законним шляхом.
У такому випадку він може не відкрити рахунок. З огляду на суми штрафів, які державні регулятори можуть накладати на банки за порушення правил фінансового моніторингу, ці установи неохоче відкриватимуть такі рахунки. У зв’язку з цим декларанти, швидше за все, не зможуть амністувати свої готівкові кошти без документів, які підтверджують джерело їх походження.
Перспективи «податкової амністії»
«Податкова амністія» покликана виконати багато завдань: залучити гроші в держбюджет, легалізувати активи українців і збільшити довіру до держави. Однак для цього механізми амністії повинні бути простими й зрозумілими. На практиці бачимо дещо іншу картину. Закон про амністію містить неточності, які можуть призвести до судових спорів з податковими органами, власники майна не зможуть скористатися найнижчою ставкою 2,5%, декларанти, які перекажуть гроші на українські рахунки або куплять ОВДП, не зможуть, у разі потреби, швидко переказати гроші на свої закордонні рахунки.
На наш погляд, «податкова амністія» була введена переважно тому, що це вимога для приєднання України до міжнародної системи обміну податковою інформацією. Перш ніж скористатися амністією або відмовитися від участі в ній, необхідно оцінити не тільки ризики участі, а й наслідки неучасті. Як правило, амністія є першим кроком перед посиленням контролю в податковій сфері. Це підтверджує й закон про амністію. Він зобов’язує уряд до травня 2022 року подати в парламент законопроект про посилення контролю за оподаткуванням. Поки що Кабмін не надав переліку цих заходів. Співавтор —
Роман ЄМЕЦЬ,
юрист ЮФ «Василь Кісіль і партнери»
Джерело: Юридичний вісник України
