Думка експерта
Протидія економічній злочинності в Україні в 2020 році: стан і проблеми (Частина 1)
Олексій Баганець, заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.),
заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Науково-консультативної ради при ДБР, адвокат,
кандидат юридичних наук,
заслужений юрист України.
(у порівнянні зі статистичними даними за 2016—2019 роки)
Сьогодні чомусь прийнято вважати, що однією з першочергових проблем протидії економічній злочинності є відсутність єдиного органу правопорядку, якому належали б такі повноваження. Хоча це й не зовсім так, бо в історії України був період, коли фактично єдиним органом, який займався виявленням злочинів в економічній сфері та їх розслідуванням в основній масі своїй, було Міністерство внутрішніх справ, а ще точніше — його оперативні підрозділи по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності (знані більше за російськомовною абревіатурою ОБХСС) та слідчі міліції. Заради об’єктивності потрібно уточнити, що розслідуванням незначної їх частини, а саме розкрадань в особливо великих розмірах, у певний період часу займалися виключно слідчі прокуратури.
Читайте також: Стан організованої злочинності та протидія їй на території України у 2020 році (Частина 1)
Від такої змішаної підслідності дійсно були більш вагомі результати протидії цьому виду надскладних у доказуванні кримінальних правопорушень, у результаті чого наносилися відчутні «удари» по економічній злочинності. До таких прикладів можна віднести хоча б кримінальні справи 80-х років минулого століття за фактами розкрадань грошових коштів у торговельних закладах м. Києва, в першу чергу в мережі так званого «Київавтоматторгу». В цих справах до кримінальної відповідальності були притягнуті сотні представників торгівлі, контролюючих органів та пов’язаних із ними органів влади. Схожі резонансні злочини розслідувалися слідчими прокуратури в тісній співпраці з оперативними працівниками ОБХСС у Херсонській та Харківській областях. До аналогічних розслідувань можна віднести й кримінальні справи того періоду часу про розкрадання державного майна так званими «кооператорами» в Дніпропетровській, Харківській та Чернігівській областях.
Суть питання
Починаючи з 90-х років минулого століття, питанням виявлення й розслідування економічних злочинів уже займалися одночасно різні правоохоронні структури. Така невизначеність із правоохоронним органом, який би одноособово відповідав за стан протидії економічній злочинності, і призвела, на думку частини експертів (до чого схиляється і влада протягом останніх 7-ми років), до тих негативних результатів у протидії кримінальним правопорушенням у цій специфічній сфері, хоча це теж помилкова позиція. Але, незважаючи на це, нинішня влада все одно створила ще один новий орган правопорядку — Бюро економічної безпеки (БЕБ), яке, начебто, й буде займатися виключно протидією економічній злочинності. Так, відповідно до закону про БЕБ, який Верховна Рада ухвалила 28 січня 2021 року, основною його функцією, начебто, буде аналітична робота, а не силові повноваження. Зокрема, бюро аналізуватиме бенефіціарів фінансових операцій і визначатиме, чи має в них місце порушення закону, чи ні. Хоча більш ретельне вивчення норм цього закону свідчить про зворотнє, а саме про створення чергового силового «монстра», який буде ще більше «кошмарити» ті ж бізнес-структури.
Читайте також: Стан організованої злочинності та протидія їй на території України у 2020 році (Частина 2)
Відповідно до ст. 1 діючого Закону «Про Бюро економічної безпеки України», вказане бюро — центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання з протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань, Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції, а його діяльність спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Очікувані проблеми в діяльності БЕБ
У той же час не виключено, що новостворене бюро зіштовхнеться в майбутньому з наступними проблемами:
- знову ж таки, приділятиме більше уваги розслідуванням, а не превентивним заходам;
- фінансові установи можуть неохоче передавати інформацію таким правоохоронним органам, якщо їм заздалегідь буде відомо, що цю інформацію може бути використано під час розслідування будь-якого іншого злочину (а не тільки «відмивання грошей» чи фінансування тероризму).
Також потрібно врахувати і той факт, що досить велика частина зареєстрованих, наприклад, у 2020 році, в Україні правопорушень у сфері економічної та фінансової діяльності — це злочини, які становлять низький рівень суспільної небезпеки. Наприклад, за ст. 213 КК України («Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом») зареєстровано 269 проваджень, у той же час, як за ознаками такого більш суспільно небезпечного для держави злочину як «Шахрайство з фінансовими ресурсами» — (ст. 222 КК України) — лише 142 провадження. Отже, може статися так, що БЕБ «захлинеться» в розслідуванні, вибачте, дрібних економічних злочинів замість зосередження своїх зусиль на виявленні й розслідуванні більш складних кримінальних правопорушень, тим більше, що для їх розслідування немає ані конкретних методик, ані аналітичних напрацювань, ані, тим більше — повного та оперативного доступу до даних фінустанов через вищевказані причини. Більше того, за останні 6—7 років майже повністю розгублені напрацьовані десятками років методи протидії кримінальним загрозам у сфері економіки, тим більше в частині збирання, обробки та аналізу інформації, а частина існуючих відверто застаріли. Я вже мовчу про відсутність уніфікованих із закордонними правоохоронними інституціями методів виявлення та розслідування фінансових злочинів, скоєних із використанням можливостей транснаціональних злочинних фінансових схем, які особливо часто використовуються при розкраданні державного й комунального майна, а головне — для відмивання злочинно здобутих майна і коштів. Тим більше, в умовах, коли прокуратура, яка відповідно до вимог Конституції України повинна не тільки здійснювати процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, а й організовувати його, фактично майже зруйнована, де тепер майже відсутні професійні кадри, які зможуть забезпечити виконання покладених на них функцій з організації розслідування такої складної категорії кримінальних правопорушень.
Тому Україні наразі потрібен не черговий правоохоронний орган із заплутаною чи паралельною підслідністю (з проблемами на кшталт НАБУ чи ДБР), а створення нової служби зі збалансованим акцентом не тільки на розслідуванні, а й на потужній аналітиці економічних процесів у країні та світі, а також превентивних заходах реагування, відповідальної саме за розслідування економічних злочинів проти держави, в якому б були зосереджені всі повноваження по боротьбі з цією специфічною категорією кримінальних правопорушень, позбавивши одночасно цих функцій інші органи досудового розслідування, найперше СБУ та Національну поліцію, з тим, щоб зменшити необґрунтований та безпідставний тиск на бізнес.
Але існує ще один фактор, який явно не дозволить новоствореному органу реалізувати закладену в його однойменному законі ідею про єдиний орган по боротьбі з економічною злочинністю. Ним представляється виключна підслідність НАБУ, яке згідно з вимогами ч. 4 ст. 216 КПК України уповноважене розслідувати злочини, передбачені статтями 191, 209, 210, 211, 364, в тому числі й вчинені керівниками суб’єктів великого підприємництва, в статутному капіталі яких частина державної чи комунальної власності перевищує 50%, а також у тих випадках, коли розмір предмета кримінального правопорушення або завданої ним шкоди в п’ятсот або більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо кримінальне правопорушення вчинене службовою особою суб’єкта господарювання, в статутному капіталі якого частина державної чи комунальної власності перевищує 50%. Тобто створений таким чином новий орган правопорядку буде позбавлений функції розслідування, в першу чергу особливо тяжких та найбільш розповсюджених злочинів у сфері економіки, за ознаками яких теж НАБУ в 2020 році направило до суду аж 8 обвинувальних актів, що явно не відповідає криміногенній ситуації.
Про кримінальні правопорушення в економічній сфері в 2016—2020 роках
Якщо аналізувати дані звіту Офісу Генерального прокурора України «Про кримінальні правопорушення, вчинені на підприємствах, установах, організаціях за видами економічної діяльності» за останні роки, то стан протидії цьому виду злочинності в 2020-му виглядав таким чином. Так, загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, вчинених на підприємствах, установах, організаціях, за видами економічної діяльності протягом 2020 року складала 49 728 кримінальних проваджень, що значно менше, аніж у 2019 році — 56 903, у 2018 — 58 606, у 2017 — 52 903 та приблизно на рівні 2016 року — 47 833. Майже така ж тенденція щодо виявлених тяжких злочинів даної категорії: 18 460 проваджень, що менше, ніж у 2018 році — 19 834, у 2017 — 19 057 та приблизно на рівні 2019 — 18 249, в той час, як по особливо тяжких кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація виглядає майже навпаки: з 2016 по 2018 роки їх кількість зменшувалася (у 2016 — 1 895, у 2017 — 1 825, у 2018 — 1 513), в 2019 році була майже на рівні — 1 841 і дещо збільшилася в 2020 році — 1 956. Що стосується цього виду злочинів середньої тяжкості, то їх реєстрація з кожним роком тільки зростала: з 18 877 в 2016 до 23 979 у 2019 році, в той час, як у 2020 році їх було зареєстровано майже вдвічі менше (11 208). Із цього випливає, що протидія злочинам даної категорії в 2020 році суттєво погіршилася фактично по всіх категоріях кримінальних правопорушень даного виду.
Що стосується вручених повідомлень про підозру у вчиненні таких злочинів (але це без розбивки на особливо тяжкі, тяжкі, середньої та невеликої тяжкості): у 2020 році їх було 23 703 (або 47,7%) проти 21 869 (або 38,4%), але менше, ніж у 2018 — 24 870, хоча у відсотковому значенні це склало більше — 42,4%. Тобто виходячи з цих статданих, складається враження, що розкриття злочинів у минулому році було дещо кращим, ніж у 2019-му, але гірше, ніж у 2018 р. у кількісному вигляді.
Дещо краща ситуація в минулому році, в порівнянні з позаминулим 2019 роком, із розкриттям злочинів цього виду (в загальній кількості) і за направленими до суду обвинувальними актами: 22 829 (45,9%) проти 19 895 (35%) в 2019 році та приблизно на рівні 2018-го — 22 755 (39%). Але ще раз наголошую, що робити висновок про позитивні зрушення немає достатніх підстав, бо це статдані, узагальнені без розбивки на кількість тяжких й особливо тяжких злочинів, з одного боку, які, дійсно, розкривати й розслідувати значно складніше, та середньої і невеликої тяжкості, яких значно більше в загальній масі розкритих. Тому, думається, й статистика існує в такому узагальненому вигляді, щоб приховати справжню ефективність роботи органів досудового розслідування та прокуратури.
Злочини у сфері господарської діяльності
Переходячи до більш детального аналізу стану злочинності на підприємствах, установах і організаціях, відзначу, що, на превеликий жаль, за всі ці роки так званих «реформ» у сфері правоохоронної діяльності ні законодавчо, ні при формуванні статзвітності так і не було визначено, які ж конкретні кримінальні правопорушення тепер відносяться саме до категорії економічних. У зв’язку з цим будемо намагатися їх визначати такими, виходячи виключно із назв існуючих конкретних розділів КК України. Так, аналізуючи злочини у сфері господарської діяльності, треба справедливо зазначити, що загальна кількість виявлених там кримінальних правопорушень протягом останніх 7-ми років, навпаки, продовжує щорічно стрімко знижуватися, що однозначно свідчить про суттєве послаблення протидії органами правопорядку і прокуратури цьому підвиду економічної злочинності, а може навіть і про фактичне згортання цієї діяльності. Зокрема, якщо в 2020 році було зареєстровано 5 342 вказаних кримінальних правопорушень, то в тому ж дореволюційному 2013 році — 11 104, що вдвічі більше.
До речі, щодо фіктивного підприємництва, то 18.09.2019 р. Президент України підписав прийнятий Верховною Радою Закон № 1080 «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», яким з КСУ виключено ст. 205 про кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво, а тому сьогодні немає можливості порівняти дані про цей вид злочинів за 2020 рік, хоча в 2019-му їх було обліковано всього 248 випадків, що теж значно менше, в тому числі й у чотири рази, аніж у попередні роки (для порівняння: у 2018 — 715, у 2017 — 784, 2016 — 681, у 2015 — 885, у 2014 — 858, у 2013 — 891), що є додатковим свідченням значного зниження активності правоохоронців у виявленні злочинів у даній сфері.
Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
Що ж стосується фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, то в 2020 році їх було зареєстровано дещо більше, ніж у попередні роки — 348 (у 2019 — 283, у 2018 — 242, у 2017 — 243, у 2016 — 159, у 2015 — 221, у 2014 — 296, у 2013 — 291), в той час як випадків незаконної приватизації державного та комунального майна значно менше, аніж у попередні роки — 16 проти 22 у 2019 році, 17 — у 2018, 26 — у 2017 та навіть і в три рази, ніж у 2014 — 46 (окрім, хіба що, 2016 року, коли їх було 10). Більше зареєстровано випадків шахрайства з фінансовими ресурсами — 142 проти 76 у 2019 році, 58 — у 2018, 61 — у 2017 та 63 — у 2016 й приблизно нарівні із 2015 — 133, але значно менше, в тому числі й в кілька разів, ніж у 2014 — 347 та в 2013 — 337.
Зменшилася й протидія нецільовому використанню бюджетних коштів: виявлено всього 16 фактів, що менше, зокрема і в кілька разів, аніж у 2019 році — 23, у 2018 —18, у 2017 — 21, у 2015 — 24, у 2014 — 34 та в 2013 — 48, але приблизно нарівні з 2016 роком — 15, і це в той час, коли мільярдні суми розкрадаються на тендерах, коли лише німий не говорить про розтрату бюджетних коштів, виділених на ту ж оборону, а останнім часом і на ремонт та будівництво доріг, зокрема і на велику об’їздну дорогу навколо Києва, а тим більше, на так зване «Велике будівництво», зокрема з «Ковідного фонду» тощо. Суттєво менше зареєстровано в минулому році й фактів ухилення від сплати податків та зборів — 910, в тому числі й значно, у порівнянні з усіма проаналізованими попередніми роками (у 2018 — 1 099, у 2017 — 1 009, у 2016 — 1 203, у 2015 — 1 748, у 2014 — 1 899, а в порівнянні з тим же 2013 роком — навіть утричі — 3 069 (окрім, хіба що, 2019-го, коли їх було зареєстровано 852).
Кількість вручених повідомлень про підозру
Ще гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень через кількість вручених конкретним особам повідомлень про підозру у їх вчиненні. Подивіться самі. Якщо говорити про нескладні в доказуванні кримінальні правопорушення, такі як фіктивне підприємництво та шахрайство з фінансовими ресурсами, то, закономірно, й рівень їх розкриття шляхом повідомлення конкретним особам про підозру щороку повинен був покращуватися. Але насправді на фоні щорічного зниження кількості виявлених і зареєстрованих фактів того ж фіктивного підприємництва (з 891 — в 2013 до 248 в 2019 році) кількість вручених повідомлень про підозру у їх вчиненні залишилася майже однаковою в кожному з цих означених років і становила від 222 в дореволюційному 2013 році до 214 — в 2019, а тому, начебто, кращий відсоток їх розкриття, який із цієї причини зростав з року в рік із 24,9% в 2013 до 86,2% в 2019 році є насправді хибним, бо вираховувався саме завдяки зниженню активності правоохоронців із виявлення й реєстрації цього виду кримінальних правопорушень (за 2020 рік такі дані відсутні).
Якщо ж брати шахрайство з фінансовими ресурсами, то й тут картина із їх розкриттям дуже схожа, хоча в кількісному вигляді й дещо відрізняється. Так, якщо в 2013—2014 роках кількість зареєстрованих таких злочинів становила, відповідно, 337 і 347, то, починаючи з 2015 року, їх виявлення й реєстрація майже щорічно знижувалась — від 133 в названому році до 76 в 2019-му, хоча в 2020 році й дещо підвищилася в порівнянні з 2015—2019 роками і становила 142. Разом із тим, у відсотковому вигляді стан розкриття цих злочинів шляхом вручення повідомлень про підозру, окрім 2018 року (всього 17,4%), був приблизно однаковим і досить високим, коливаючись від 57,1% в 2016 році до 74,6% — в 2019. Хоча в порівнянні з 2019 роком (77,6%) у 2020-му цей відсоток також знизився і становив 74,6%.
По всіх інших кримінальних правопорушеннях даної категорії ситуація з їх розкриттям за показником вручення повідомлень про підозру конкретним особам набагато гірша. Особливо критична вона з розкриттям фактів незаконної приватизації державного і комунального майна, де протягом періоду з 2014 по 2019 рік не повідомлено про підозру жодній особі (!), хоча й кількість зареєстрованих таких фактів була невеликою (46 — у 2014, 10 — у 2016, 17 — у 2018 році і 22 — у 2019)! У 2020 році було виявлено 16 таких фактів і лише в одному кримінальному провадженні повідомлено особі (чи особам) про підозру!
Нецільове використання бюджетних коштів
Дуже низький відсоток розкриття фактів нецільового використання бюджетних коштів, який складав від 0% — в 2016 та 2019 роках до 16,7% — у 2018 та 6,2% в 2020, що теж значно менше, аніж у 2013 році (20,8%), як у кількісному, так і у відсотковому вигляді. Приблизно така ж ситуація і з щорічним зниженням кількості зареєстрованих фактів ухилень від сплати податків та зборів — із 3 069 у 2013 році до всього 910 — в 2020, тобто майже в 4 рази, і, відповідно, щорічним зниженням кількості повідомлених підозр у їх вчиненні із 482 — в 2013 до 52 в 2020 році, тобто майже в 5 разів!
У відсотковому вираженні картина тут ще гірша: якщо в 2013 році розкриття цих злочинів за кількістю вручених підозр становило 15,7%, то в 2015 — вже вдвічі менше (8,8%) і далі приблизно так щороку (вище 11 чи 12 відсотків цей показник ніколи не піднімався), а в 2020 році ще знизився — до 5,7%. І це при тому, що кількість зареєстрованих таких злочинів щорічно тільки зменшувалася, більша половина бізнесу знаходиться в тіні!
Таким чином, навіть ці статистичні дані наглядно підтверджують практичне згортання на теперішній час діяльності правоохоронних органів у протидії злочинності в сфері економічної діяльності, що дійсно за такої негативної тенденції загрожуватиме економічній безпеці нашої держави.
Направлення до суду обвинувальних актів
Набагато гірша ситуація із розкриттям даного виду кримінальних правопорушень за направленими до суду обвинувальними актами. Так, за фактами незаконної приватизації державного і колективного майна в 2020 році до суду направлено всього 1 обвинувальний акт, а з 2014 по 2019 рр. не направлено жодного (!). Вкрай негативний відсоток розкриття за направленими до суду обвинувальними актами й нецільового використання бюджетних коштів, за вчинення якого в 2020 році до суду направлений теж лише 1 обвинувальний акт (що склало всього 6,2%), а в 2014, 2016 і 2019 рр. до суду не направлено жодного обвинувального акту; у 2015 році — 1 обвинувальний акт, що складало 4,1%, та по 3 в 2017 та 2018 роках, що складало, відповідно, 14,2% і 16,7%, в той час, як у тому ж 2013 році таких обвинувальних актів було направлено до суду 8. Приблизно така ж негативна ситуація і з розкриттям фактів ухилення від сплати податків і зборів, за вчинення яких майже щорічно з 2013 року кількість направлених до суду обвинувальних актів лише зменшувалася — з 165 — в 2013 до 10 — в 2020, тобто в 16 разів, а у відсотковому вимірі картина виглядає ще критичніше — від 5,4% в 2013 до 1,09% в 2020 році!
Не набагато краща ситуація і з розкриттям фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за направленими до суду обвинувальними актами. При майже щорічному зниженні кількості направлених до суду таких обвинувальних актів із 95 в 2013 р. до 62 і 64, відповідно, у 2017 та 2018 рр. та 24 в 2016 році та відсоток їх розкриття за цим показником протягом цього періоду коливався з 18% в 2015 і 15,1% в 2016 до 26,7 % у 2020 році, хоча це теж менше, ніж було не тільки в 2013 році — 32,6%, а й у 2019 — 31,1%!
Судова практика
Ще показовішим фактором практичного згортання діяльності органів досудового розслідування та прокурорів щодо протидії кримінальним правопорушенням у сфері господарської діяльності є судова практика щодо розгляду обвинувальних актів про такі злочини. На превеликий жаль, у статистичних звітах Офісу Генерального прокурора відсутня розбивка даних про кількість вироків як обвинувальних, так і виправдальних, як і по закритих провадженнях судами по кожному із видів цієї категорії злочинів у період із 2013 по 2017 роки, тим більше, що статистичні дані за статтями 199—233 КК України (за виключенням ст. 212 КК України) про результати їх розгляду судами за цей період взагалі були об’єднані в одну цифру! Скоріше за все, для останніх генеральних прокурорів взагалі були нецікавими, або навіть незрозумілими, кінцеві результати протидії злочинності в цій надважливій сфері. А даремно, бо результати розгляду направлених до судів обвинувальних актів по даній категорії злочинів додатково підтверджують не тільки зниження кількості виявлених (зареєстрованих) таких злочинів за ці роки, а й низьку якість досудового розслідування цієї категорії злочинів та рівня публічного (державного) обвинувачення.
Ви тільки вдумайтесь, у 2020 році було засуджено всього 37 осіб за вчинення кримінальних правопорушень даної категорії, що значно менше, в тому числі і в десятки разів, аніж у попередні роки (в 2019 — 129, в 2018 — 222, в 2017 — 1002, в 2016 — 993, в 2015 — 1 400, в 2014 — 1 638 і в 2013 — 1 882). При цьому кількість засуджених судами осіб за такі специфічні злочини майже щорічно за даний період тільки зменшувалася.
Необхідно також звернути увагу й на негативну тенденцію по винесенню судами виправдальних вироків у цій категорії злочинів: якщо в 2013 році судами було виправдано всього 24 таких особи, то в 2014 — 44, в 2015 — 85, в 2016 — 52, а в 2017 — вже в десятки разів більше — 274! І це при тому, що достатньо велика кількість таких проваджень у судах просто закривалася. І якщо в 2014—2015 роках їх було закрито стосовно, відповідно, 1 111 та 916 осіб, то в 2016 — 575, а в 2017 — 718 осіб, тобто їх кількість знову почала зростати!
Звертає на себе увагу й той факт, що в 2018 і 2019 роках статистичні дані по даній категорії кримінальних правопорушень вже були розподілені окремо по кожному з них, зокрема і за статтями 205, 209, 233, 222 і 210 КК України, із вивчення яких вбачається, що в основному судами засуджувалися особи лише за вчинення найбільш простих у доказуванні кримінальних правопорушень: фіктивного підприємництва — 185 осіб за 2018 і ще менше — 88 осіб за 2019 та всього — 7 — за 2020 рік. Водночас стосовно значно більшої кількості осіб провадження були закриті судами: в 2018 році — стосовно 184 осіб, у 2019 — стосовно 232 та в 2020 — стосовно 47 осіб; за шахрайство з фінансовими ресурсами засуджено всього 3 особи в 2018 році, в той час як закрито проваджень стосовно 17 осіб, у 2019 засуджено 8 осіб, а закрито справи стосовно 24 осіб, у 2020 засуджено 9 осіб, а стосовно 38- ми обвинувачених, тобто втричі більше, провадження були закриті!
Разом із тим, судами в цей час взагалі не приймалися рішення в злочинах, передбачених ст. 233 (незаконна приватизація), лише стосовно однієї особи було закрито таке провадження у 2018 році; за ст. 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів) засуджено всього 2 особи в тому ж 2018 й 1 особа в 2019-му і по одному такому провадженню в ці роки було закрито, в той час, як у 2020 році жодна особа не була засуджена, а стосовно двох осіб провадження закриті. За ст. 209 КК України в 2018 році засуджено 19 осіб, у 2019 — 21 особа, у 2020 — 17, в той час, як виправдано — 4 особи в 2018, 7 осіб — в 2019 та 1 в 2020 році, при цьому закрито таких проваджень у минулому році стосовно 3-х осіб (у 2018 — стосовно 1 особи, у 2019 — стосовно 3-х осіб). Тобто судами в цій категорії злочинів в основному провадження закривались або виносилися виправдальні вироки, в той час як засуджувалася мізерна кількість осіб.
(Далі буде…)
Джерело: Юридичний вісник України
