Думка експерта

Забуті обіцянки. Основний Закон України проти намагань політиків обмежити соціальні гарантії

Опубліковано

01.11.2018

Володимир Гузир, заступник голови Союзу юристів України, заслужений юрист України

Станом на 1 січня цього року на обліку в Пенсійному фонді України перебувало 11 711,3 тисячі пенсіонерів, що на 244,9 тисячі осіб менше порівняно із 1 січнем 2017-го.

Ситуація загалом: позиція влади

Із загальної чисельності пенсіонерів 7 345,5 тисячі жінок (62,7%) та 4 365,8 тисячі чоловіків (37,3 %). За видами призначених пенсій вони розподілилася так: за віком — 8 915,6 тисяч осіб; за інвалідністю — 1 399,4 тисяч осіб; у разі втрати годувальника — 658,1 тисяч осіб; за вислугу років — 646,0 тисяч осіб; соціальні пенсії — 89,1 тисяч осіб; довічне грошове утримання суддям у відставці — 3,1 тисяча осіб, пенсії прокурорів — 5,3 тисячі осіб.

Як свідчать дані «CASE Україна», у 2016 році 73% українських пенсіонерів отримували однаково малі пенсії — приблизно тисячу гривень на місяць. І це при тому, що на початку 2000-х економіка країни домоглася бездефіцитності Пенсійного фонду. На цьому фоні стає зрозумілим, що негатив про пенсії прокурорів продукується модераторами хаосу. Це навмисно вигаданий подразник для формування стратегічних помилок життедіяльності держави та хибний посил про ліквідацію заборгованості ПФУ.

Нанотехнології політиків у змаганнях за владу рясніють обіцянками про підвищення соціальних стандартів та твердженнями про тотальну корупцію. Поступово вони беруть верх над об’єктивними законами економіки. А в ніч з 28 на 29 грудня 2014 року Законом No 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» уряд демонстративно перебрав на себе невластиві функції, підкреслено ігноруючи норми Основного Закону та фундаментальні принципи верховенства права. І зараз робляться спроби ліквідувати частину соціальних гарантій, зробивши ще біднішими дітей-інвалідів, чорнобильців та непрацездатних пенсіонерів.

Ігнорування правової аксіоми про цілісність пенсійних правовідносин

Нагадаємо, цим законом ще 1 січня 2015 року Кабінет Міністрів України всупереч Конституції України, зокрема статті 92, у неправовий спосіб перебрав на себе повноваження: визнавати межі раніше визначених зон, де встановлений правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; встановлювати підстави та порядок перерахунку раніше призначених пенсій; визначати додаткову соціальну пільгу чорнобильцям, службовцям сіл та агропромислового комплексу, дітям-сиротам, дітям позбавленим батьківського піклування, особам з числа дітей-інвалідів, жертвам нациських переслідувань та ряду інших соціально-захищенних категорій громадян. Саме так політики, які тривалий час обіцянками про максимальне сприяння підвищенню життевого рівня, здобували голоси виборців, в одну ніч відмовилися від зобов’язань держави й скасували існуючі гарантії соціального захисту, натомість зробивши винною в зубожінні народу виконавчу владу.

При цьому проігнорована правова аксіома про цілісність пенсійних правовідносин. А варто було знати, що пенсійні правовідносини є цілісним, триваючим процесом, в якому право на призначення пенсії є первинним, а право на її виплату/перерахунок/ — похідним. До їх особливостей відносяться: соціальна спрямованість, періодичність, тривалість, у більшості випадків довічність та індивідуалізація. Саме тому Україну проголошено як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу.

А суди «підспівують»…

На жаль, найвищими судовими інстанціями робляться спроби виправдати незаконність дій уповноважених органів виконавчої влади. Ігноруючи діючий принцип верховенства права, вони незаконно прикривають їх формулою: «…оскільки зміни, внесені Законом України No 76 від 28.12.2014 р. до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» No 1789ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» No 1697, не визнані неконституційними Конституційним Судом України — відмови органів Пенсійного фонду України у видачі пенсіонерам прокуратури довідок для перерахунку пенсії є правомірними».

Ще один маркер упередженності деяких адміністративних судів — це намагання викривлено тлумачити положення статті 58 Конституції України. При цьому судді, як і політики та влада, відверто ігнорують правову аксіому про цілісність пенсійних правовідносин. Замість цього випадки підвищення заробітної плати діючим працівникам прокуратури оцінюються як «виникнення нових правових відносин», а відтак і право на перерахунок раніше призначених прокурорам пенсій може виникнути в залежності від наявності нормативно-правового акта, виданого Кабінетом Міністрів України.

І це при тому, що у Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року No 1-рп/99 КСУ зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється із її втратою, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у разі призначення довічної пенсії на підставі статті 50-1 Закону України No 1789-ХII, виходячи з цілісності пенсійних правовідносин, саме цим законом та визначеними ним підставами й порядком перерахунку повинні керуватися органи Пенсійного фонду України, а після вступу в дію Закону No 1697 призначені прокурорам пенсії, а відтак їх довічність та індивідуалізація, регулюються статтею 86, цього закону.

Підтвердженням вказаного постулата стало рішення КСУ від 28 квітня 2009 року No 9-рп/2009. Саме ним Конституційний Суд України вказав на недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що об’єктивно призведе до погіршення становища особи в суспільстві через їх обмеження. Суд зробив концептуальне застереження органам державної влади про те, що невиконання державою своїх зобов’язань призводить до порушення принципів правової держави, ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави (абзац п’ятий пункту 5 мотивувальної частини).

Ні в кого не повинно виникати сумнівів у тому, що право на пенсію — це майнове право персоніфікованого індивіда, а пенсія — це приватна власність людини, яка гарантується й охороняється статтею 41 Конституції України, а мудрий законодавець ще в минулому столітті в частині 3 статті 22 Основного Закону передбачив запобіжник, яким заборонив при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.

У постанові від 24 квітня 2015 року No 6 Пленум Верховного Суду України зазначив, що «пенсійні правовідносини є цілісними та виникають з об’єктивних причин, включають у себе право на призначення, отримання та перерахунок пенсії». Саме тому видається неприпустимим, коли частина одних і тих же цілісних правовідносин регулюється законом (право на призначення та право на отримання пенсії,), а інша підзаконним актом — постановою Кабінету Міністрів України (право на перерахунок пенсії).

Сталося так, що застереження комітету Ради Європи «Щодо взаємовідносин між суддями та прокурорами в демократичному суспільстві» від 8 грудня 2009 року виправдалися, а Кабінет Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій до цього часу (скоро виповниться чотири роки) не прийняв. Тобто наявні підстави для висновку, що внесені зміни в цілий ряд законів, зокрема і статті 50-1 ЗУ No 1789-XII, та положення частини 20 статті 86 нині діючого Закону України «Про прокуратуру» порушують механізм правового регулювання пенсійних правовідносин і суперечить принципам правової визначеності й легітимних очікувань, які є елементами верховенства права.

Джерело: Юридичний вісник України