Судова практика
Боржник під час примусового виконання судового рішення не може пред’являти позов про зняття арешту з майна
24 травня 2021 р. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 712/12136/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги позивача, який обрав неналежний спосіб судового захисту.
Особа звернулась до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що на виконанні державного виконавця ВДВС перебувало виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина, в рамках якого державний виконавець наклав арешт на нерухоме майно позивача, зокрема квартиру.
Читайте також: Правила визначення юрисдикції спору у справі щодо зняття арешту з майна
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, провадження у справі закрито з тих мотивів, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, а тому для нього встановлений інший порядок захисту порушеного права – шляхом звернення до суду із скаргою, а не у порядку позовного провадження.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Читайте також: Виконавцю не надано права накладати арешт на право оренди майна боржника-орендаря
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Читайте також: Фонд гарантування вкладів може скасувати результати аукціонів з продажу майна ліквідованих банків
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що він не може пред’являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України.
Отже, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є обґрунтованими, оскільки арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі і така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2019 р. № 904/51/19.
Верховний Суд відступив від висновку Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного в постанові від 23 грудня 2020 р. № 554/7908/17-ц, в якій суд за аналогічних обставин дійшов протилежного висновку про наявність підстав для відмови в позові, за умови якщо позивач (боржник по виконавчому провадженню) неправильно обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Підготував Леонід Лазебний
